Розвиток технологій та інновації суттєво змінили цифровий ландшафт, завдяки чому виграють майже всі галузі. Однак ці інновації також стимулювали появу складніших загроз — шпигунських кампаній та атак із вимогами викупу стали основними кіберзагрозами останніх років.
У 2024 році зафіксовано найвищу середню вартість витоку даних за всю історію — 4,88 млн дол. США. Водночас, хоча від кібератак не застрахована жодна галузь, деякі з них мають вищий рівень ризику через рівень конфіденційності даних, що зберігаються, або характер роботи. Розглянемо 6 галузей, які є найбільш вразливими до кіберзагроз у 2025 році.
Цифрова революція суттєво підвищила ефективність виробництва. Сьогодні виробничі підприємства активно автоматизують системи й процеси, використовують аналітику даних у виробництві та зосереджуються на створенні глобальних ланцюгів постачання.
Ця галузь активно інтегрує інтернет речей, щоби перенести власну діяльність на новий революційний рівень. Водночас такий перехід до більш цифрових функцій супроводжується чималими ризиками, на кшталт атак на промислові системи управління, порушень у ланцюгах постачання і навіть програм-вимагачів. Кібератаки у виробничому секторі паралізують його, спричинюють фінансові збитки та навіть погіршують якість продукції.
Головним мотивом для кіберзагроз організаціям, що надають фінансові послуги, є потенційна величезна фінансова вигода для хакерів. Фінтех-стартапи, банки та різноманітні платіжні системи керують конфіденційними, особистими, фінансовими даними та великими обсягами грошей. Усе це робить їх ідеальними мішенями для хакерів, які прагнуть втрутитися у фінансові транзакції через фішинг і програми-вимагачі. Реалізація таких загроз може призвести до шахрайських операцій, витоку даних, маніпуляцій з акціями, перебоїв у наданні послуг, фінансових втрат і навіть шкоди репутації.
Міграція на платформи електронної комерції не зупиняється. Сьогодні споживачі віддають перевагу зручності придбання товарів в інтернеті, і підприємці охоче використовують технологічні досягнення для охоплення глобальної аудиторії. Ця безпрограшна ситуація, втім, супроводжується суттєвими кіберзагрозами.
Платформи електронної комерції зберігають чимало даних споживачів і опрацьовують силу силенну фінансових транзакцій. Усе це робить їх ідеальними цілями для таких кіберзагроз, як крадіжка даних із карт, фішинг, шахрайство з платіжними картками, підробка облікових даних та витоки персональних даних. Такі загрози притаманні всім платформам електронної комерції — від електронних обмінників, онлайн-біржі і онлайн-казино до вебсторінок іменитих брендів.
Організації, що надають медичні послуги, є хоронителями критично важливих даних — від інформації про пацієнтів до даних про поліси страхування. Водночас медичні установи мають чи не найнадійніші й найбільш критично важливі системи, порушення роботи яких може мати серйозні наслідки.
В епоху цифрових медичних записів і телемедицини ризик кіберзагроз суттєво зріс, а намагання підвищити ефективність роботи галузі через під’єднання медичних пристроїв до системи інтернету речей додало нових загроз.
З-поміж таких загроз виокремлюють витоки даних пацієнтів, атаки програм-вимагачів та контролювання медичного обладнання третіми особами. Кібернапади на організації, що працюють у галузі охорони здоров’я, суттєво загрожують безпеці пацієнтів і ставлять під загрозу функціонування систем цілих лікарень. Згідно зі звітом IBM «Вартість витоку даних за 2024 рік», у 2024 році середня вартість витоку даних у сфері охорони здоров’я зросла до 9,8 млн дол. США за інцидент.
Телекомунікаційні компанії є основою комунікаційної інфраструктури — вони забезпечують хмарні обчислення, інтернет-послуги та мобільний зв’язок, а їхня розгалужена інфраструктура робить їх важливими цілями для кібератак.
Хакери націлюються на телекомунікації, щоби використовувати їхню інфраструктуру для кіберзлочинів, порушувати процеси надання комунікаційних послуг та викрадати персональні дані клієнтів. Найпоширенішими кіберзагрозами для телекомунікаційних компаній стали підміна SIM-карт та атаки на комунікаційні мережі, що призводять до відмови в обслуговуванні.
Головними мотивами кібератак на системи органів влади та державних установ є політична або економічна дестабілізація. Місцеві органи влади та державні установи зберігають такі дані громадян, як номери соціального страхування, а також дані про національну безпеку та критично важливі дані щодо інфраструктури.
Кіберзагрози для уряду бувають найрізноманітніші — від витоку даних і шпигунства до атак, що призводять до відмови в обслуговуванні. Хакери можуть порушити роботу критично важливих служб, здобути доступ до облікових даних, щоби видавати себе за державних службовців, і навіть надіслати державні кошти на приватні рахунки. Найбільший ризик для національної безпеки становлять спонсоровані державою атаки на системи, що зберігають публічну інформацію.
Попри наявні кіберзагрози, фахівці різноманітних галузей активно працюють над покращенням захисту конфіденційних даних та посиленням кібербезпеки інфраструктури відповідних організацій, зокрема: