Американський президент живе у вигаданому ним світі.

Зустріч Дональда Трампа з Володимиром Зеленським у Білому домі шокувала світ. Через публічну перепалку двох голів держав і віцепрезидента Джей Ді Венса лідерам Європи довелось обирати сторону і якось пояснювати, що вони про все це думають. Більшість європейців стала на бік Зеленського. Одразу після Вашингтону його з відкритими обіймами прийняли у Великій Британії, де пройде саміт лідерів Європи. Але що робити з Трампом — це питання постало не лише перед європейцями. Чому він повторює фейк-ньюз і сам вигадує факти, які не відповідають дійсності? Чому зневажає співрозмовників і легко відмовляється від власних слів і переконань? Відповіді на ці питання знає американський письменник Майкл Волфф. Двадцять пʼятого лютого він видав свою четверту книжку про Трампа і його оточення — «Все або нічого: як Трамп захопив Америку знову». Вона описує період від початку 2021 по кінець 2024 року — за цей час Трамп із політичного забуття повернувся на найвпливовішу посаду у світі. Скандали та судові процеси він обернув на свою користь, а Республіканська партія, спершу ігноруючи заколотника-невдаху, зрештою повністю йому підкорилась. Журналісти «Бабеля» прочитали книгу в надії зрозуміти, ким насправді є наймогутніший лідер світу і хто впливає на нього найбільше. Виявилось, що реальність навколо Трампа створює молода ексжурналістка, яка любить фейк-ньюз і вірить, що Трамп врятував їй життя. Про неї й багато іншого — у вибраному з книжки.

Після того як 6 січня 2021 року прибічники Дональда Трампа безуспішно спробували захопити Конгрес, його самого списали з політичних рахунків. Навіть юристів на повʼязаний з імпічментом судовий процес набирали за оголошенням — відгукнулись в основному невдахи без репутації. Те, що Дональд програв, було очевидно навіть його давнім союзникам. На заяви Трампа про те, що він «став жертвою змови демократів, IT-підприємців та медіа», вони лише мовчки хитали головою.

З грошима у Трампа було так собі. Його сини занурились у власні справи, дружина Меланія, яка «ненавиділа кожен проведений у Білому домі день», раділа закінченню політичної карʼєри чоловіка. Зять і колись найближчий радник Джаред Кушнер після штурму Капітолія теж дистанціювався від експрезидента. На запитання друзів про політичне майбутнє Трампа він якось відповів: «А яке майбутнє було в Річарда Ніксона (37-й президент США, достроково пішов із посади внаслідок «Вотергейтського скандалу» в 1974 році. Майже одразу пробував повернутись до публічної політики, але максимум, що отримав — це кілька контрактів на написання книжок – ред.)?». Як і Трамп, Кушнер переїхав до Флориди — але оселився за 100 кілометрів від тестя, пояснюючи це кращою школою для дитини. Дистанція дозволила йому уникати частих візитів до резиденції Трампа «Мар-а-Лаго».

Після відʼїзду з Білого дому американські президенти зазвичай приділяють час сімʼї, пишуть мемуари, засновують благодійні фонди чи займаються бізнесом. Трампа не спокушало ніщо з цього — хіба що гра в гольф. Але і з ключкою в руках він постійно говорив, що його перемогу на виборах украли. Він торочив про це чи не в кожній розмові, хай би чого вона стосувалась, і геть відмовлявся визнавати себе експрезидентом — лише президентом в екзилі. «Він ніби продовжував жити у 2020-му», — пише Волфф. Зрештою «Мар-а-Лаго» стала місцем гостин фанатичних трампістів — актора Джона Войта (Лауреат «Оскара» й «Золотого глобуса», знімався, зокрема, у фільмах «Перл Гарбор», «Лара Крофт: розкрадачка гробниць» і «Трансформери». Батько Анджеліни Джолі. – ред.), телеведучого Fox News Шона Генніті, конспіролога Курта Олсона. Жоден із них не поставив би під сумнів бажання Трампа балотуватися знову. Та він їх і не запитував: опції не йти на наступні вибори Дональд навіть не розглядав.

Розслідування заворушень біля Капітолія поставило б хрест на будь-чиїй політичній карʼєрі, але не на майбутньому Трампа. Він зумів використати скандал, щоб повернутися в політику. У березні 2023-го, коли Трампа от-от мали мали звинуватити в тому, що він штовхнув людей на штурм, юрист Борис Епштейн запропонував ідею: раз Дональд може стати підозрюваним, його команда має повідомити про це першою і назвати всю історію політичними утисками з боку демократів. Дональду ідея дуже сподобалась, і невдовзі він написав у своїй соцмережі Truth Social: «Мене заарештують наступного вівторка!». На питання помічників, звідки він дізнався про вівторок, Трамп упевнено відповів: «З усяких фейкових медіа!». Насправді він вигадав про вівторок сам.

Протестувальники на території Капітолія

Юристи склали офіційне повідомлення, за стилем більше схоже на пост Трампа: «Витік даних із Міністерства юстиції свідчить, що фінансований Джорджем Соросом радикальний лівак та демократ, прокурор Мангеттену вирішив вивести полювання на відьом на новий рівень…». За Трампа вступились відомі республіканці, а саму «жертву репресій» запросив на ефір телеканал CNN. Розмова отримала високі рейтинги, підтяглися інші телеканали. Зібравши вершки слави, Трамп спокійно повернувся до Флориди, де влаштував вечірку для наближених. На ній він пританцьовував, співаючи: «Number one, number one, number one».

Насправді «номер один» очікував, що ніякої офіційної підозри не буде. Але 4 квітня 2023-го її експрезиденту таки висунули — вперше в історії США. Як зʼясується згодом, він на цьому тільки виграє. Трамп устиг подати себе як жертву, й багато хто повірив, що оголошення підозри — ознака переслідувань. На рахунки його політичного фонду посипались донати. Команда Трампа зібрала внесків на $4 мільйони лише за добу — швидше, ніж будь-який інший американський політик збирав доти. І, звісно, Дональд отримав максимум уваги медіа. Коли його кортеж вирушав із «Мар-а-Лаго» на судові засідання, над ним летіло кілька вертольотів телеканалів, транслюючи поїздку в прямому ефірі. «Наша стратегія захисту — це наша медійна стратегія», — постійно повторював Трамп.

Проти Трампа вели й інші розслідування — через порушення правил забудови Нью-Йорка, через приховування в податковій звітності платежу порнозірці та колишній коханці Стормі Деніелс за мовчання, через нібито зґвалтування журналістки Елізабет Керролл. Через команду юристів Трампа з 2021 по 2025 роки пройшли сотні людей: багатьох він швидко звільнив за нібито неефективність. В якийсь період судові тяганини забирали не менше часу, ніж політичні виступи (з кінця 2022-го Трамп фактично вів передвиборчу кампанію). Але кожну свою появу в суді Трамп перетворював на сеанс політичної агітації, а в приватних розмовах казав, що якщо його посадять — він стане новим Нельсоном Манделою. Після судових засідань він цікавився в команди не тим, які в нього шанси потрапити до тюрми, а тим, як можуть змінитись його рейтинги. На засідання, що відбувалися за межами Флориди, він літав на літаку чи гелікоптері з великим написом TRUMP. Техніка була стара і часто ламалась, але сам напис завжди був свіжим і вичищеним до блиску. Коли літак приземлявся в аеропортах, Трамп кілька додаткових хвилин навмисно не виходив — для нього це була можливість довше затриматись у прямих ефірах каналів, які чекали на нього біля трапа.

Дональд Трамп під брендованою своїм прізвищем парасолькою піднімається у брендований своїм прізвищем літак, 3 серпня 2023 року

Єдиний раз, коли експрезидент відмовився прибути в суд, — це коли він знав, що його напевно спитають про дружину Меланію. Наприклад, поставлять питання, де вона мешкає.

Життя Меланії Трамп — один із найбільших секретів американського президента. Вона зрідка зʼявлялась у Білому домі і ще рідше в «Мар-а-Лаго». Ходили чутки, що вона має окрему квартиру в нью-йоркському Trump Tower — не ту, яку вважають головним помешканням Дональда. Очевидно, що це формальний шлюб, пише автор, однак які саме деталі цієї домовленості, неясно. Навіть у колі найближчих друзів Трамп намагався не згадувати про Меланію. Вона теж спілкувалася з командою Трампа рідко та стисло. На прохання юристів Дональда приїхати на одне із судових засідань Трампа, щоб публічно висловити йому підтримку, вона зреагувала двома словами: «Непогана спроба» ― і, звісно, відмовила. Частіше зʼявлятися з чоловіком на публіці вона погоджувалась лише тоді, коли було очевидним, що Трамп перемагає принаймні на праймеріз Республіканської партії.

Утім, довкола Трампа вистачає жінок — всі у звичному типажі «телеведучих Fox News», пише Волфф, тобто молоді високі білявки чи брюнетки. Нерідко Дональд бере у свою команду когось із телеканалів, оскільки часто дивиться телевізор і бачить їх там. Кільком улюбленицям-телеведучим він у часи життя в «Мар-а-Лаго» іноді дзвонив, повідомляючи «ексклюзивні новини».

Молоді дівчата стають у Трампа юристками, комунікаційницями, персональними асистентками, або просто супроводом на різні публічні заходи. Трамп називає їх «мої ангели Чарлі» — з відсилкою до популярного в 1970-х телесеріалу про молодих та сексуальних жінок-детективів. У команді політика за ними закріпилось інше прізвисько — body girls, жінки, головною принадою яких для Трампа є їхнє тіло.

Наталі Гарп — дівчина, якій вдалося підібратись до Трампа найближче. Колись телеведуча праворадикального протрампівського телеканалу One America News, вона приєдналась до команди Дональда у 2020-му. Двома роками раніше Гарп хворіла на рак і їй істотно допомогли експериментальні медикаменти. Вона запевняє, що це сталось завдяки підписаному Трампом закону про доступ до нових препаратів.

Наталі Гарп, тоді ще просто активістка, яка перемогла рак, на протрампівському мітингу в червні 2019 року

Тридцятичотирирічна Гарп супроводжує Трампа всюди, виконуючи важливу місію — роздруковувати для нього важливі новини. Зараз Трамп, коли не дивиться теленовини, більшість інформації споживає в паперовому вигляді. Біля Гарп завжди є портативний принтер, рулони паперу й кілька картриджів із фарбою. Вона скидає зі свого телефона повідомлення, які їй здаються важливими для Дональда, роздруковує їх і, скріплюючи фірмовими скріпками золотого кольору з літерою Т, передає йому. Нерідко це застаріла інформація, часто — з праворадикальних сайтів, пише Волфф. Час від часу Гарп також роздруковує й передає політику особисті повідомлення, в яких висловлює захоплення ним. Наприклад, таке: «Я не хочу приносити вам нічого, крім радості. Ви все, що має для мене значення. Я ніколи не хочу вас підвести. Дякую вам за те, що ви є моїм Опікуном і Захисником у цьому житті… Від усього серця, Наталі». Згодом у макулатурі працівники команди Трампа знаходять десятки таких повідомлень.

Коли Трамп грає в гольф, вона із принтером їздить за ним в іншому гольфкарі. У судах чи на пресконференціях вона сидить у залі з принтером у рюкзаку. Коли Трамп поїхав відпочивати в свій заміський комплекс у штаті Нью-Джерсі, вона через брак вільних номерів домовилась пожити в кімнатці для покоївки — аби лишень бути ближче. Усередині команди Дональда ведеться боротьба навіть за те, кому дістанеться номер, сусідній із Трампом чи бодай на одному поверсі з ним. Гарп у цій боротьбі перемогла.

Екстелеведуча отримала величезний вплив на рішення й публічний образ Трампа. Із часом політик довірив їй свій смартфон — і вона могла звʼязати або не звʼязати когось із ним. Також у розпорядженні Гарп був так званий Truth-смартфон, гаджет, із якого Трамп від свого імені робить пости у власній соцмережі Truth Social. Принаймні у 2022—2024 роках багато з них писала під його диктовку Гарп, а частину взагалі публікувала самостійно. Наприклад, якось Трамп сказав, що Джо Байден, аби вирішити судові проблеми свого сина Гантера, заплатив $5 мільйонів. Невдовзі в Truth Social зʼявився пост нібито Трампа про це — тільки замість $5 мільйонів сума вже була $5 мільярдів. Команда політика була в шоці, Трамп не зреагував ніяк. Принижуючи всіх довкола, він ніколи не чіпав Гарп, хіба що жартома вимовляв її імʼя на британський лад — як Nathalie. На це було принаймні дві причини, пише Волфф. По-перше, Трамп найбільше цінує лояльність, а у Гарп вона безмежна. По-друге, попри іноді явну непрофесійність Дональд тримав Наталі біля себе для демонстрації своєї влади іншим. Мовляв, він сам вирішує, кому бути наближеним до тіла, — просто тому, що може.

«Ви не любите її просто тому, що вона дуже швидка й чудова, — відповідав він команді. — І вона дуже любить свого президента».

Принаймні у 2022-му Трампу непогано велося в «Мар-а-Лаго». Там усі називали його «пан президент» і ставились відповідно. Щовечора він виходив на спільну вечерю з сотнею гостей та партнерів — усі вітали його, підлизуючись і всіляко демонструючи лояльність. Але він хотів назад у політику і справжнього президентства. Тому вже наприкінці 2022-го, коли почались перші публічні слухання в судових справах, Дональд фактично почав передвиборчу кампанію. Він найняв політконсультантів — і, на відміну від виборів 2016-го, це вже були не рідні чи близькі на кшталт Джареда Кушнера, а професіонали. Вони протримались до самого кінця кампанії — зокрема завдяки тому, що кожен уникав статусу «керівника передвиборчої кампанії». Оскільки керівник у всесвіті Трампа завжди винний і швидко стає негідником.

Близькі члени команди Трампа поділяють поширену думку про його характер: це мінливий, вередливий, лінивий, неглибокий та неуважний дідок, який любить лише тих, хто йому лестить. Його настрій описують, ніби це не доросла людина, а погода — «ймовірні шторми» чи «загалом сонячно». Але поряд із цим, кажуть наближені до нього, він успішно пережив стільки шалених політичних штормів, що, можливо, розуміє щось таке, чого прості смертні не розуміють.

Менеджерські здібності Трампа Волфф описує так: «Він подає себе як неперевершеного бізнесмена, але насправді Трамп майже в усіх сенсах антиорганізований. Часто він виявляється неспроможним оцінити щось чи навіть зацікавитись чимось, чого не сказав сам або не побачив по телевізору. Він скоріше ігнорує справи, ніж делегує їх. Трампу геть бракує вміння слухати — він кисло дивиться на кожного, хто намагається з ним поговорити, перш ніж рефлекторно забере мікрофон собі й продовжить виливати потік свідомості. Будь-яка інша експертиза чи інший досвід його ані вражають, ані лякають — він навіть не усвідомлює їх як цінність. Один із результатів цього — немає жодної перевірки на базові стандарти чи навіть розумного пояснення роду й калібру людей, які увійшли до його орбіти. Це зграйка опортуністів, шахраїв і тупаків. Какофонія голосів людей довкола, які намагаються привернути його увагу, найбільше схожа на білий шум. Голосу кожного практично не чутно (хоча іноді Трамп пристає на думку, яку почув останньою). А коли чийсь голос усе ж стає стабільно чітким — це збігається з моментом, коли ця людина починає Трампа дратувати».

Головним конкурентом Трампа на президентських перегонах спершу був навіть не Джо Байден чи хтось інший із демократів, а губернатор Флориди Рон Десантіс. Він був найсерйознішим супротивником Трампа всередині Республіканської партії та природно став обʼєктом нападок «Трампосвіту», як називає Волфф світ прибічників тоді ще експрезидента. У Дональда зробили ставку не на критику політичних підходів Десантіса, а на висміювання його особистих якостей. Наприклад, звички носити ковбойські черевики. На одному телешоу Десантіс неприродно зігнув ноги — й прибічники Трампа почали запевняти, що всередині його черевиків є спеціальні вставки, через які Десантіс здається трохи вищим. Трамп одразу почав називати конкурента “Tiny D.” («Маленьким Ді») й постійно згадувати про ймовірні платформи у його взутті. Справа дійшла до того, що коли у жовтні 2023-го Десантіс прийшов на інтервʼю до подкастера Патріка Бет-Девіда, той під час розмови простягнув йому коробку з простими кросівками. Після незручної паузи губернатор відмовився приміряти взуття, сказавши, що йому заборонено приймати подарунки. Це було репутаційним провалом, після якого більшість вагомих політиків Флориди відвернулись від Десантіса й публічно підтримали Трампа. Уже 4 листопада 2023 року видання The Wall Street Journal вийшло із заголовком «Як Десантіс програв Флориду Трампу», хоча офіційно губернатор зніметься з президентських перегонів лише за два місяці. За кілька днів Трамп влаштує вечерю в «Мар-а-Лаго» для лояльних журналістів. На десерт — торт у вигляді черевика.

На своїх передвиборчих виступах Дональд плекає образ переслідуваного. Мовляв, судові справи проти нього — це «сталінські показові розправи», але Трамп, як «абсолютний геній», неодмінно переможе й влаштує всім кривдникам «судний день». «Нашу країну руйнують, і єдиний, хто стоїть між вами та її знищенням, — це я», — казав він на передвиборчих мітингах. Після виступів Трамп пригадував свої найчіпкіші фрази — «ті, які варті заголовків» — і закладався з командою, на скільки відсотків зросте тепер його рейтинг.

Завдяки медійності рейтинги Трампа дійсно зростали, і зі зникненням конкурентів у Республіканській партії його головною мішенню став Джо Байден. Трамп активно збиткувався з віку чи швидкості реакцій президента, але насправді він тримався за нього як за найзручнішого конкурента на майбутніх виборах. Коли в ході дебатів 27 червня Байден показав себе геть слабким, це засмутило Трампа. «Демократи змовились! — шипів він охоронцю під час перерви на рекламу. — Вони роблять усе, щоб Байден зійшов із дистанції!».

Чотирнадцятого липня 2024 року, під час мітингу в штаті Пенсильванія у Трампа стріляли, влучивши у вухо. Світ облетіли кадри, на яких Дональд невдовзі після пострілу встає і, закривавлений, підносить кулак догори. Наступного дня політик подивився кольорові роздруківки моменту нападу від Наталі й заявив, що «ці фото житимуть до кінця історії». А тоді повідомив команді, що хотів би поділитись історією про постріл на мітингу, «розповівши її вперше і востаннє». І, щоб зробити це добре, йому треба відрепетирувати її з ними.

Знаменита поза Трампа після нападу. Він вважав, що після цього перемога йому гарантована

Зазвичай мітинги Трампа — це нападки на інших та роздуті обіцянки, він вкрай рідко ділиться особистими переживаннями. Виявилось, для щирого опису своїх відчуттів через замах йому складно навіть дібрати слова. «Я стояв там… Який чудовий натовп… Я був вчасно… Який чудовий день… Спершу я не зрозумів — але, можливо, відчув щось… Я мав дати людям зрозуміти, що я в порядку…» — цитує Волффу один із шокованих помічників Трампа його слова. Це було більше схоже на сеанс психотерапії, ніж на звʼязну розповідь — дуже незвичний, морально оголений Трамп, якому насправді нічим поділитись.

Зрештою, після численних репетицій особисту частину промови склали. Трамп відправився на мітинг і навіть розчулив натовп: коли він розповідав про спробу вбивства, усі довкола мовчали. А тоді він із подвійною силою почав таврувати всіх можливих ворогів — і особливо демократів, адже «цей злочин стався через їхню кампанію ненависті». Замість години промова Трампа тривала 93 хвилини і була настільки ж заряджена негативом, як і попередні. Він не змінився.

Завданням Трампа було обрати віцепрезидента. Наближені до нього кажуть, що він не міг визначитись до останнього. Одним із ключових кандидатів був колишній конкурент Роберт Кеннеді — молодший. «Як же гарно виглядатимуть ці прізвища разом, Трамп — Кеннеді! — ділився аргументом Дональд. — Хіба можливе щось краще?». Хтось із його оточення просував сенатора Марко Рубіо, сам він симпатизував підприємцю Дагу Бергаму з Північної Дакоти. Але одна з керівниць передвиборчої кампанії Трампа, Сьюзі Вайлз, просувала Джей Ді Венса. Його кандидатуру підтримували також підприємці Ілон Маск та Пітер Тіль, які обіцяли вкластися в передвиборчу кампанію Трампа, якщо той візьме Венса в команду. Пропагандист Такер Карлсон, якого Трамп вважає одним із найкращих телеведучих, теж виступив за Венса.

Джей Ді Венс, на думку соратників Трампа, був ідеальним кандидатом для виборців з американської глибинки, умовної «одноповерхової Америки». Сам уродженець аграрного штату, консерватор і ревний християнин, він уособлював собою традиціоналізм, на який пересічний незаможний американець може захотіти спертися. Трампу ж Венс був зручний через те, що був не надто досвідченим політиком, а отже міг стати просто групою підтримки, не затуляючи основної зірки. Але, згідно зі злитим в інтернет відео, іще за день до проголошення кандидатом у віцепрезиденти Венса Трамп дзвонив Роберту Кеннеді й намагався лестити йому, зондуючи ґрунт. Це було типовою для Трампа телефонною розмовою, коли він просто думає вголос, не даючи співрозмовнику вставити слова й не слухаючи його (Кеннеді встиг лише раз сказати «угу») — але означало, що Трамп вагається. Зрештою він таки обрав Венса — і невдовзі пошкодував.

Джей Ді Венс на мітингу в 2022 році, коли Трамп вирішив публічно його підтримати в змаганнях за місце в Сенаті

Виявилось, що стриманіший та інтелігентніший за Трампа Венс має чималі амбіції та не розглядає посаду віцепрезидента як вінець своєї карʼєри. Він активно роздавав коментарі — й це дратувало Дональда. «Що це взагалі за імʼя — Джей Ді? — запитував Трамп в іншому телефонному дзвінку. — І він же змінював імʼя (Імʼям Джеймса Девіда Венса при народженні було Джеймс Дональд Боумен. Коли він був немовлям, батьки розлучились і мати змінила йому друге імʼя на честь батька, а прізвище на Геймел — як у свого третього чоловіка. Згодом юнак взяв дівоче прізвище матері Венс. Через зміну імені він і послуговується в основному ініціалами, які лишились незмінними – ред.) — що це взагалі таке? Такі люди ненадійні, дуже ненадійні. Моя команда знає, як я ставлюсь до людей зі зміненими іменами, і вони не попередили мене…»

Двадцять першого липня Джо Байден залишив перегони, передавши своє місце Камалі Гарріс. У Трампа казали, що були готові опонувати їй — але це було неправдою. Трамп до останнього не вірив, що його конкурентом буде хтось, окрім Байдена. На тлі слабкого суперника він готувався просто нарощувати відрив — і ніхто навіть детально не аналізував біографії Гарріс. Те ж стосується її кандидата у віцепрезиденти Тіма Волтца: як вимовляти його прізвище, у Трампа дізнавались через гугл-помічник.

Демократична партія згуртувалась довкола Камали, яка за першу добу після номінування зібрала рекордні $81 мільйон внесків. Трамп лютував. Він був злим на демократів, на систему, на «глибинний уряд», на The New York Times — і, звісно, на свою команду. Він маніакально збирав будь-які плітки про Камалу та опитав близьких щодо того, яке прізвисько краще їй дати — Laffinʼ («та, що сміється», з натяком на її не завжди доречний сміх) чи Lyinʼ («брехуха»). «От пропонувала ж мені Наталі взяти у віцепрезидентки телеведучу Гарріс Фолкнер, чудова ж була ідея, — бідкався він. — Вона ще й чорношкіра! Ви просто уявіть, Трамп і Гарріс проти Гарріс…». На додачу до всього ФБР припустило, що на мітингу в Пенсильванії Трампа могло поранити не кулею, а уламком від чогось, що куля розбила. «Вони хочуть забрати це в мене!» — дратувався він. У липні й серпні в штабі Трампа уникали прямого контакту з ним.

Рейтинги Гарріс зростали. Однією з її головних сильних позицій була підтримка права на аборти — Трамп йому раніше опонував. Що ж, значить тепер Дональд його теж підтримує. «Ми змінюємо політику щодо слова на літеру “А”», — заявив він, маючи на увазі аборти. Джей Ді Венс, який роками обстоював заборону абортів, запанікував: йому скоро на інтервʼю, як повідомляти про зміну позиції? «Ну все, тепер у нас так, — відповіли йому. — Ми за аборти, й формулюй це як хочеш».

Також Трамп уже не позиціонував себе як людину правих поглядів — ні, він «за здоровий глузд». Він намагався бути якомога більш абстрактним, щоб пасувати максимальній кількості виборців. Про якусь ідеологію вже не йшлося.

Десятого вересня відбулись дебати Трампа та Гарріс — і Дональд потрапив у всі розставлені демократами пастки. Замість говорити про економіку він запевняв, що на його мітинги збирається найбільше людей, і що мігранти у Спрингфілді таки їдять котів і собак. Поки ведучі телеканалу ABC, який став майданчиком для дебатів, спростовували фейки від Трампа, члени його команди за кадром хапались за голову. Але вже невдовзі Трамп казав, що «це були найкращі мої дебати, найкращі дебати взагалі». Це була гра на публіку. Насправді Трамп постійно дзвонив помічникам, юристам, донорам, друзям — він скаржився, що ABC обіцяли нічого не спростовувати, ніякого швидкого фактчеку. Вони зрадили — й він збирався судитися. Гарріс же інших епітетів, окрім як fucking bitch («кінчена сука»), у ті дні від Трампа не отримувала.

Трамп і Гарріс на теледебатах 10 вересня 2024 року

Врешті-решт рейтинги Гарріс порівняно з Байденовими виросли, а в Трампа не впали. Останні тижні перед виборами 5 листопада в штабі Дональда описують як shitstorm («торнадо з лайна»). Ні в кого не було певності, що Трамп переможе, й він скеровував свій гнів то на одного, то на іншого. Він уже починав казати, що його перемогу знову можуть вкрасти, — а тоді раптом переміг, і ще й з переконливою різницею (Окрім перемоги в ключових штатах, Трамп набрав на 2,3 мільйона голосів більше за Гарріс – ред.). Дізнавшись про це, він спершу навіть ніби не зрадів, пише Волфф. Ніби вже готовий був продовжити жити в опозиції — у вирі скандалу і образ конкурентів.

На той момент Трампу було 78. Якщо він добуде свій термін до кінця, то піде у відставку в 82 — це рекорд серед американських президентів. Але вік дається взнаки, співрозмовники Дональда не можуть не помітити, як йому складно часом завершити речення. Він із проблемами встає зі стільця, часом забуває імена чи прізвища — якось навіть не міг згадати прізвища свого віцепрезидента.

«Що робитиме на чолі наймогутнішої наразі держави світу марнославний літній чоловік без реальних амбіцій змінити світ чи особливої емпатії?» — насамкінець задається питанням Волфф? Чи треба йому досягати якихось реальних цілей, якщо він завжди може сказати, що їх уже досягнуто? Відповідь автора: Трамп просто намагатиметься отримати від влади і статусу максимум задоволення.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.