зазирнути на темний бік

rss

В справі про вбивство Андрія Кязімова новий поворот.

Від травм, отриманих у "Київському слідчому ізоляторі", помер колишній співробітник відділу режиму і охорони цього СІЗО Михайло Гоголь, обвинувачений у вбивстві іншого в'язня цього ізолятора Андрія Кязімова в грудні 2024 року. Про це пише "Українська правда" з посиланням на неназваного співрозмовника в правоохоронних органах.

За словами джерела видання, 17 вересня в камеру до обвинуваченого Гоголя викликали швидку допомогу у зв’язку із різким погіршенням стану здоров’я.

Його доставили до лікарні та провели хірургічне втручання. За результатами медичного обстеження лікарі виявили закриту травму живота, розрив селезінки, забій підшлункової залози, внутрішні гематоми та внутрішню кровотечу. Разом з тим, жодних візуальних видимих тілесних ушкоджень (синці, подряпини, садна, крововиливи) виявлено не було.

Вранці 24 вересня Гоголь помер у лікарні.

За фактом проінформовано уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця.

  • ДБР розслідувало справу щодо п’ятьох ув’язнених осіб, які причетні до смерті іншого ув’язненого у ДУ "Київський слідчий ізолятор".
  • У ході розслідування правоохоронці виявили в установі, де перебуває близько 2 тис. 700 осіб, стійку ієрархічну структуру злочинного впливу. Її очолював так званий "смотрящій". До функціонування цієї "вертикалі", за даними слідства, він залучив частину персоналу СІЗО та медиків, які фактично діяли під контролем криміналітету.
  • У грудні 2024 року на території прогулянкового двору СІЗО так званий "смотрящій" спільно із наближеними до нього особами жорстоко побили іншого ув’язненого (Кязімов -ред.), внаслідок чого той помер.
  • Співробітники СІЗО знали про побиття, але намагалися його приховати — підробили документи, ухвалили рішення про ізоляцію постраждалого без належної медичної допомоги. Лише наступного дня його доставили до лікарні, де 28 грудня він і помер.
  • У межах досудового розслідування кримінального провадження було повідомлено про підозру низці службових осіб ДУ "Київський слідчий ізолятор" (9 працівників СІЗО — інспектори, чергові, медики та старші по корпусах).

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Олександр Безрукавий

Європейці не повелися на такий трюк.

Польща не екстрадувала ймовірного російського шпигуна, якого Росія оголосила у міжнародний розшук як «злочинця». Справа стосується підпалів курʼєрських посилок в аеропортах Європи. Диверсанти намагалися перевірити маршрути курʼєрських компаній, доставку посилок, заходи безпеки, час та кінцеві терміни доставки, щоб також мати змогу надсилати посилки з детонатором до США та Канади.

Як передає Бабель, про це пише польська Gazeta Wyborcza з посиланням на джерела у правоохоронних органах.

У 2024 році правоохоронці розслідували серію вибухів посилок у британському місті Бірмінгем, Лейпцигу в Німеччині та поблизу столиці Польщі Варшави. У них підозрювали російські спецслужби.

Gazeta Wyborcza пише про росіянина Олександра Б., який, імовірно, є Олександром Безрукавим, якого минулого року заарештували в Боснії та Герцеговині. Також у роботі на російські спецслужби у схемі з посилками підозрюють трьох українців

Reuters: Росіяни залучили українця до диверсій в Європі — він підривав посилки з косметикою і секс-іграшкамиReuters: Росіяни залучили українця до диверсій в Європі — він підривав посилки з косметикою і секс-іграшками

Безрукавого затримали без паспорта в Боснії та Герцеговині. Звідки він нібито намагався дістатися Сербії, а потім Росії. Польські служби розшукували його з серпня 2024 року, після того як встановили, що він є координатором російської диверсійної діяльності. Його затримала місцева влада, яка потім отримала два запити на екстрадицію — як від Польщі, так і від Росії. Задовольнили запит Варшави. Москва стверджувала, що він є серйозним злочинцем і оголошений у розшук, а потім подала новий запит до польської влади.

Олександр Безрукавий\Олександр Безрукавий
Олександр Безрукавий

Російський центр «Досьє» писав, що Олександр Безрукавий координував осередок ГРУ в Польщі та справді був рецидивістом. В Росії його засуджували за незаконне володіння зброєю, квартирну крадіжку, пограбування та наркотики.

Gazeta Wyborcza пише, що Олександр Б. раніше отримав дозвіл на проживання в Іспанії, предʼявивши підроблене свідоцтво про шлюб з жінкою, яка керує туристичним агентством в Україні. Насправді це була його коханка, але він мав дружину в Росії, де було видано його фіктивне свідоцтво про шлюб.

«Російські служби взагалі його не переслідували. Це брехня», — сказали джерела газети.

Вони додали, що він не міг би легалізувати своє перебування в Шенгенській зоні, якби Кремль його давно переслідував. Крім того, російський суд видав ордер на арешт вже після затримання чоловіка в Боснії та Герцеговині.

«У нас під вартою кілька російських диверсантів, але їхні замовники вимагають лише одного. Про інших вони навіть не турбуються», — сказало джерело Gazeta Wyborcza.

За словами джерел, чоловіка звинувачують в участі у діяльності російської розвідки та підготовці терористичної діяльності. Польські правоохоронці переконані, що докази дозволять засудити його до тривалих термінів увʼязнення. Вони також вважають, що запити на екстрадицію є сигналом для російських шпигунів, що Росія їх «не покине».

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Їх розшукує поліція.

Група невідомих людей 22 вересня вчинила напад на Калуський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки в Івано-Франківській області. Як передає "Українська правда", троє військовозобов'язаних, які там перебували, втекли.

"22 вересня 2025 року група невідомих осіб здійснила напад на Калуський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. В результаті нападу троє військовозобов'язаних, що перебували на території, втекли, - заявили в Івано-Франківському ТЦК та СП. - На місці події працює слідчо-оперативна група".

"Суспільне" пише, що нападники вибили двері в приміщенні. Їх було орієнтовно до десяти людей.

Поліція з'ясовує обставини інциденту та шукає причетних до нападу.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Дмитро Малиновський

Бо його вже судять у Франції.

Шевченківський районний суд міста Києва повернув прокурору обвинувальний акт щодо такого собі Дмитра Малиновського. Про це пише «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу суду.

У 2018 році французька поліція та Європол затримали українця Дмитра Малиновського, який з 2012 року на батьківщині звинувачувався у шахрайстві в особливо великих розмірах. За версією слідства, Малиновський із компаньйоном за підробленими документами обманом заволоділи корпоративними правами підприємства, якому належало приміщення в Одесі.

Малиновського судили, але у 2014-му він не прийшов на судове засідання і просто зник. Згодом консьєрж вручив дружині доставлену незнайомцем коробку з попелом і «документ» про смерть чоловіка в окупованому Луганську. За позовом дружини суд на підставі цієї посилки з прахом визнав Малиновського померлим.

Однак зʼясувалося, що насправді чоловік живий і мешкає у Франції. Місцева поліція звернула увагу на підозрілі операції, пов’язані із купівлею замку за 3 мільйони євро люксембурзькою компанією, основним власником якої був громадянин України Дмитро Малиновський. Французьким правоохоронцям стало відомо, що чоловік притягувався на батьківщині за масштабне шахрайство і зумів уникнути правосуддя завдяки підробленому свідоцтву про смерть. А всього у Франції у Малиновського вилучили майна на понад 4,6 мільйона євро, включаючи замок, старовинний Rolls Royce Phantom і три твори мистецтва Сальвадора Далі.

Малиновський був затриманий і перебував під юрисдикцією Верховного суду у місті Нансі (Франція).

Українська прокуратура у вересні 2018-го надіслала запит на екстрадицію Малиновського. Але з того часу в Україну він так і не повернувся.

У 2023-му прокуртура заочно скерувала до суду новий обвинувальний акт стосовно Малиновського про шахрайство і відмивання грошей.

Підготовче засідання у Шевченківському райсуді Києва тривало більше двох років.

Прокурори просили проводити судовий розгляд у спеціальному судовому провадженні, тобто за відсутності обвинуваченого.

Хоча сам Малиновський брав участь у судовому засіданні по відеозвʼязку і заперечував проти заочного розгляду справи. Обвинувачений пояснив, що вже довгий час проживає у Франції і вперше дізнався про дане кримінальне провадження у 2018 році. Але сьогодні він не може прибути до України, оскільки у Франції його також судять і тому він не має права законно полишити межі країни.

У підсумку суд переконався, що місцезнаходження обвинуваченого прокуророві відомо і він не переховується із метою ухилення від кримінальної відповідальності.

А отже, обвинувальний акт не можна вважатися таким, що складений відповідно до вимог закону і, як вирішив суд, підлягає поверненню прокурору.

Зазначимо: попри те, що Дмитро Малиновський вже котрий рік перебуває під судом у Франції, недавно він був знову помічений в масштабному схематозі в Україні.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Все почалося з підпалу сухої трави.

У Запорізькій області внаслідок диверсії було ліквідовано 18 російських офіцерів. Про це пише РБК-Україна з посиланням на повідомлення проекту "Хочу жити" в Telegram.

За даними проєкту, 30 серпня в районі села Воскресенка сталася диверсія. Невідомі підпалили траву біля командного пункту 35-ї армії. Пожежа поширилася на приміщення і бліндажі командного пункту. Внаслідок задимлення і заповнення командного пункту чадним газом 18 російських офіцерів загинули.

"Хочу жити" повідомляє імена ліквідованих окупантів:

  • заступник начальника штабу відділу ракетних військ і артилерії 35-ї ОА, полковник Махотін Ілля Костянтинович, 25.02.1980;
  • заступник начальника відділу - начальник відділення загального оперативного планування штабу 35-ї ОА, підполковник Шигабутдинов Руслан Гільманович, 25.10.1990;
  • начальник відділення планування вогневого та ядерного ураження оперативного відділу штабу 35-ї ОА, підполковник Пашабеков Дмитро Олександрович, 19.07.1977;
  • старший офіцер із математичного моделювання оперативного відділу штабу 35-ї ОА, майор Сетдаров Рустам Атаджанович, 02.12.1989
  • офіцер відділення планування вогневого та ядерного ураження оперативного відділу штабу 35-ї ОА, майор Сулицький Володимир Іванович, 20.02.1988;
  • начальник топографічної служби штабу 35-ї ОА, майор Силін Андрій Валерійович, 20.02.1988;
  • начальник відділення технічного захисту інформації служби захисту державної таємниці штабу 54-ї бригади управління, майор Нітаєв Олександр Володимирович, 25.12.1984;
  • заступник начальника служби радіоелектронної боротьби штабу 35-ї ОА, майор Кольцов Олексій В'ячеславович, 28.02.1988;
  • офіцер оперативного відділення відділу інженерних військ 35-ї ОА, капітан Дмуха Олександр Володимирович, 20.02.1979;
  • офіцер служби радіоелектронної боротьби штабу 35-ї ОА, капітан Панін Владислав Володимирович, 23.01.1996
  • офіцер відділу протиповітряної оборони штабу 35-ї ОА, капітан Богданов Андрій Юрійович, 20.02.1988;
  • офіцер відділення розвідки штабу відділу відділу ракетних військ і артилерії 35-ї ОА, старший лейтенант Сивухін Ілля Костянтинович, 07.05.1998;
  • начальник радіогрупи 714-го КРЦ 35-ї ОА, лейтенант Яковець Вадим Станіславович, 07.05.1984.

Також тіла п'яти осіб ще не змогли евакуювати:

  • заступник начальника розвідки - начальник відділення розвідувального відділу штабу 35-ї ОА, підполковник Конойко Сергій Володимирович, 30.06.1978;
  • помічник оперативного чергового територіального Центру управління штабу 35-ї ОА, майор Філімоніхін Володимир В'ячеславович, 25.04.1984;
  • старший офіцер оперативного відділення інженерних військ штабу 35-ї ОА, старший лейтенант Хорін Олексій Сергійович, 28.10.1993;
  • начальник групи збору та обробки інформації 714-го КРЦ, капітан Пономарьов Семен Андрійович, 14.08.1997;
  • оператор розрахунку БПЛА "Орлан-10" роти БПЛА 64-ї ОМСБр, Фокін Юрій Анатолійович, 06.02.1990.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Убивця журналіста не розкаявся і свою провину не визнав.

Пізно увечері 16 вересня 2000 року сталася подія, яка, ймовірно, змінила хід історії України. У цей день був викрадений і за кілька годин убитий Георгій Гонгадзе – український журналіст, котрий був відомий критикою тодішньої влади. Він вів щоденну інформаційну програму у прямому ефірі на радіостанції «Континент», заснував «Українську правду». Обезголовлене тіло Георгія знайшли під Києвом за півтора місяця – 2 листопада. Знадобилося ще кілька років, аби слідство вийшло на виконавців злочину, пише Главком.

Хто такий Пукач

Що ж до замовника, то 25 років тому домінувала версія, що до справи причетний президент України Леонід Кучма. Тодішня опозиція надала такому обвинуваченню, здавалось би, неспростовні докази. Наприкінці 2000 року були оприлюднені записи з кабінету Кучми: на них глава держави відгукувався про Гонгадзе вкрай негативно. І вимагав від силовиків залякати медійника. Наказу вбити Георгія з вуст Кучми не звучало, проте Гонгадзе був убитий.

Через роки, ба навіть десятиліття, у медіапросторі з’явилися спроби переосмислити тодішню трагедію: мовляв, Кучму підставили. Знаючи експресивність президента, зацікавлені особи вели записи і організували вбивство вже під плівки, аби потім затаврувати лідера держави як злочинця та маніпулювати ним.

«Щодо справи Гонгадзе, то моїм переконанням було – це робота російських спецслужб. Я бачив, як на шию Лукашенка так само накидували зашморг та затягували його. Надто вже за шаблоном все відбувалося», – говорив в інтерв’ю «Главкому» Роман Безсмертний, котрий свого часу був послом України в Білорусі.

У підсумку одним-єдиним вигодонабувачем від компрометації Кучми та політичної кризи в Україні стала Росія. Кремль всіляко прагнув повернути Україну до своєї сфери впливу.

Але повернімося до кабінету Кучми. Його співрозмовником був, зокрема, тодішній очільник МВС Юрій Кравченко. Він нібито витлумачив гнів президента на журналіста Гонгадзе як наказ до ліквідації. Цей наказ він спустив підлеглому – керівнику підрозділу зовнішнього спостереження МВС України, генерал-лейтенанту міліції Олексію Пукачу.

1
Після зникнення Георгія його портрети стали символізувати опозиційні настрої в країні

Ані підтвердити, ані спростувати цю версію Юрій Кравченко не зміг. У 2005-му він був знайдений убитим, причому слідство наполягало на тому, що колишній міністр скоїв самогубство за дивних обставин. Що стосується Пукача, то він визнав провину лише частково: повідомив, що отримав від Кравченка наказ вести спостереження та зрештою вбити Гонгадзе. Та попри все, вбивати журналіста він не збирався: накинув ремінь на шию Георгія, щоб налякати, а далі ситуація вийшла з-під контролю.

Коли Пукач зрозумів, що накоїв, він разом із поплічниками відділив голову покійного від тіла та поховав її окремо. У скоєнні цього злочину йому допомагали колишні працівники МВС Микола Протасов (кум Пукача), Валерій Костенко та Олександр Попович. Перший з трьох був засуджений до 13 років позбавлення волі, решта двоє – до 12 кожен.

Протасов помер у тюрмі, Костенко та Попович уже відбули своє покарання. Суд над Пукачем відбувся пізніше, у 2013 році – тоді колегія суддів призначила фігуранту довічне ув’язнення.

2
Звинувачувані у вбивстві Гонгадзе Микола Протасов (ліворуч) і Валерій Костенко в очікуванні вироку, 2008 рік

Довгі пошуки головного підозрюваного

Але підозрюваним номер один Пукач став за десять років до свого вироку – у 2003-му. 22 жовтня 2003 року тодішній генпрокурорр Святослав Піскун підписав ордер на його арешт. Причиною послужило те, що саме очолюваний Пукачем підрозділ стежив за Гонгадзе. Пукача затримали, але потім… відпустили, знявши всі обвинувачення. Заарештувати повторно його спробували після Помаранчевої революції, але тоді Пукач завбачливо вдарився в біга.

На гачок натомість потрапила дрібніша риба – згадувані вище Протасов, Костенко та Попович. 1 березня 2005 року президент Віктор Ющенко офіційно заявив, що вбивці Георгія Гонгадзе затримані. Суд над цією трійцею то у закритому, то у відкритому режимі тривав три роки. І лише у 2008-му вони були засуджені. Їхнього шефа Пукача на той момент ще не затримали.

У 2007-му слідство вийшло на слід Пукача. Він вигулькнув спочатку у Краматорську, потім – у Слов’янську. Готувалось його затримання, яке, однак, зірвалося з невідомих причин. Потім він знову заліг на дно – аж доки не був арештований у 2009 році – в селі Молочки Житомирської області.

…Влітку 2008 року у цьому селі купила невеликий будиночок пара людей. Жінку звали Лідія Григорівна Загорулько, родом вона була з Вінниччини. Хвацька господиня, яка добре готувала, робила закрутки на зиму і не цуралася іншої сільської роботи – могла і корову видоїти, і сіно заготовити. Її супутник, котрого Лідія представила як законного чоловіка – Петра Миколайовича Загорулька – виглядав дуже далеким від життя у селі. Він нічого не вмів, а коли брався допомагати дружині, це виходило у нього косо й криво.

Розгадка була у тому, що Петро Миколайович Загорулько – колишній капітан далекого плавання, як з гордістю казала Лідія Григорівна. Односельці, втім, поставилися до її оповідей зі скепсисом. Хтось із місцевих взявся перевіряти «капітана» розмовами про морські пригоди, шторми у дев’ять балів тощо. Загорулько ці моряцькі байки ніяк не коментував, за що отримав презирливе прізвисько Тюлька.

3
Паспорт співмешканки Пукача Лідії Загорулько

Була у Тюльки ще одно особливість: він намагався «не відсвічувати», уникав посиденьок з мужиками, які вживали алкоголь, та як вогню боявся будь-яких державних органів. Навіть на права не захотів здавати, що викликало у односельчан великий подив. Чоловік цей був зазвичай спокійним та неговірким – за винятком моментів, коли на нього нападав сказ. Якось він накинувся з побоями на корову, яка копитом перекинула відро молока.

Тюлькою і був розшукуваний Пукач. А що стосується Петра Миколайовича Загорулька, то така людина дійсно існувала. Це справді був чоловік Лідії Григорівни, який помер за рік до описаних подій. Його вдова познайомилася з Пукачем на сході України – там і визріло рішення про переїзд у глуху провінцію під виглядом подружньої пари.

Жінка, безумовно, знала, що її супутник переховується від закону. Але вона його не видала – Пукача видав необачний дзвінок до одного з родичів, чий телефон прослуховувався. Прикметно, що свого мобільного Пукач не мав – він дзвонив з номера Лідії Загорулько. 20 липня 2009 року злочинця було затримано, а 28 липня він вказав місце, де закопав голову Георгія Гонгадзе. Там дійсно знайшли фрагменти черепа, а також гумові рукавички, якими скористався Пукач, позбавляючи життя журналіста.

4
Пукач-Тюлька під час затримання

«Випустіть мене!»

Як вже було сказано, провину Пукач визнав частково. Він наполягав на тому, що наказ «налякати журналіста» йому надійшов згори, від Юрія Кравченка та його першого заступника Миколи Джиги. Провину за злочин Пукач також покладав і на Леоніда Кучму, і на очільника його адміністрації Володимира Литвина.

Після вироку 2013 року Пукач подавав апеляцію, але програв її. У 2016-му Апеляційний суд Києва визнав довічний вирок Пукачу законним та залишив його в силі. З того часу Пукач відбуває покарання в Чортківській колонії Тернопільської області. Майже відразу він почав клопотати про переведення його до в'язниці для колишніх правоохоронців.

Спочатку Пукач аргументував своє клопотання тим, що так родичам буде простіше його провідувати. Потім – тим, що його здоров’я у Чортківській колонії під загрозою. Обидва рази у задоволенні клопотань Пукачу було відмовлено. Але з часом у нього виникли нові прохання.

У 2021 році у Єдиному державному реєстрі судових рішень з’явилася постанова Печерського суду Києва, який відмовив Пукачу у його клопотанні, датованому 2019 роком. У цьому клопотанні Пукач просив про поновлення строку для подачі касаційної скарги.

Роз’яснимо для читача контекст: після оголошення вироку засуджений має право на подачу апеляції. Якщо й апеляційний вирок його не задовольняє, він може звернутися з касацією. Касаційна скарга – це вже останній етап. Для подачі касації відведено три місяці з моменту проголошення вироку в апеляційному суді. Пукач, як бачимо, «трохи запізнився»: його апеляційний суд відбувся у 2016-му, а касацію він надумав подавати у 2019-му.

5
Пукач просить суд надати йому можливість звернутися з касаційною скаргою, хоча строки для цього вже пройшли

Адвокати Пукача просили поновити строки подачі касаційної скарги, посилаючись на «поважні причини», які завадили подати таку скаргу раніше. Але суд їм у цьому відмовив.

На нове коло боротьби за волю Пукач зайшов у 2023-му. Він звернувся до київського апеляційного суду, просячи його скасувати попередній вирок і розглянути справу наново. Але при цьому взяти до уваги, що у його справі завершився 10-річний термін давності, встановлений для притягнення до кримінальної відповідальності. А також те, що максимальний термін покарання – 15 років – Пукач вже відсидів.

6
Пукач вважає, що вже все відбув і хоче додому

Проте Пукача було засуджено не до 15-річного терміну, а до довічного ув’язнення. Засуджений, однак, продовжує посилатися на кримінальний кодекс УРСР, де максимальна санкція статті за навмисне вбивство передбачала саме 15 років тюрми. Цей кодекс діяв у 2000-му, коли Пукач вбивав Гонгадзе. Але у 2001-му Верховна Рада ухвалила новий кримінальний кодекс – згідно із ним, за навмисне вбивство особи злочинцю може «світити» довічне. А особливо, якщо вбитий був журналістом.

Апеляційний суд, втім, у лютому 2024-му видав постанову, якою задовольнив його скаргу частково. Справу запропонували розглянути суду першої інстанції, аби він дав відповіді на питання, які піднімав у своїй скарзі заявник.

У вересні минулого року скарга Пукача надійшла до суду першої інстанції, але не до Печерського, який розглядав його справу у 2013 році, а до Чортківського районного суду Тернопільської області. Зараз це найближчий до Пукача суд, враховуючи розташування його колонії. Тамтешній суд, втім, розцінив подібне звернення як таке, що порушує вимоги чинного законодавства. В його ухвалі міститься відмова у задоволенні клопотання.

7
У Чорткові скаргу Пукача повернули заявникові, зазначавши, що він може й надалі звертатися до суду, не порушуючи при цьому «вимог чинного законодавства»

Навесні 2025 року апеляційний суд розглянув чергову скаргу Пукача. У ній засуджений наполягав: один із співучасників вбивства Гонгадзе буцімто надав слідству неправдиві свідчення. Зокрема, йшлося про місце захоронення вбитого журналіста. Спочатку спільник Пукача розповів, що «Гонгадзе допитували, а потім захоронили в полі, біля будинків, де горіло світло». Потім ці свідчення було змінено і з’явилася нова версія про захоронення журналіста – у безлюдному місці, на галявині лісу.

Водночас Пукач не заперечував своєї провини, казав, що перевищив владні повноваження, які спричинили тяжкі наслідки. Однак повністю не погоджувався з ухваленим вироком – довічне ув’язення.

Крім того, засуджений генерал-лейтенант міліції наголосив, що на початку нульових українські правоохоронці завели проти Георгія Гонгадзе оперативні справи за статтею «Передача іноземним організаціям відомостей, що становлять державну таємницю». Також Пукач зауважив: 16 вересня 2000 року (день зникнення журналіста) за Гонгадзе був «хвіст» силовиків; його розмови прослуховувалися на підставі рішення суду.

Правозахисниця Валентина Теличенко, яка раніше представляла інтереси родини загиблого журналіста Георгія Гонгадзе, назвала марними спроби засудженого Олексія Пукача вийти з тюрми. «Пукач так і не розкаявся, вину свою не визнав, хай сидить. Зламав життя стільком людям», – вважає Теличенко.

Вона зауважила, що до цього часу засуджений так і не виплатив жодної копійки, призначеної судом моральної та матеріальної компенсації родині Гонгадзе. Справа в тім, що на момент узяття під варту Пукача, він не мав ані майна, ані грошей.

Що стосується інших співучасників вбивства Гонгадзе, то (за винятком кума Пукача, який помер у в’язниці у віці за 60 років) вони відбули покарання. На думку Теличенко, це випадкові люди (на момент вчинення злочину віком 26 і 27 років), котрі тоді не захистили Георгія Гонгадзе, за що і відбули покарання. Вона додала, що один із них наразі є добровольцем, воює з 2022 року.

«Зараз варто говорити і писати про те, що правоохоронці за стільки років не прозвітували перед суспільством про результати розслідування, хоч досудове слідство вже давно зупинене. Чи колись ми дізнаємося імена замовників? Не впевнена, що це будуть імена…» – припустила Валентина Теличенко.

***

У Олексія Пукача залишаються можливості бомбардувати суди своїми зверненнями. Однак з високою долею ймовірності можна спрогнозувати, що інші суди будуть як Чортківський – посилатимуть заявника до інших судових інстанцій.

…Оперативники, які затримували у 2009-му Пукача, згодом свідчили: він не виявив жодного здивування тим, що його зрештою знайшли. Навряд чи він дивується, отримуючи відмову за відмовою за своїми скаргами до суду. Втім, надія – навіть для вбивці – помирає останньою.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Темурі Ломідзе

Для цього він створив благодійний фонд «Разом ми єдині».

Служба безпеки та Національна поліція викрили масштабну схему розкрадання благодійних внесків на ЗСУ, яка діяла на півдні й сході України. Про це говориться в офіційному повідомленні СБУ.

За даними слідства, оборудка діяла під прикриттям благодійного фонду, який заснував у Дніпрі місцевий рецидивіст, що перебуває під слідством за наркоторгівлю.

Служба безпеки традиційно не називає імен фігурантів. Але завдяки Telegram-каналу «Оперативний ЗСУ» ми знаємо, що мова йде про БФ «Разом ми єдині», який, за даними сервісу Opendatabot, заснував Темурі Ломідзе (на фото вище). Темурі Ломідзе є ключовим фігурантом кримінальної справи щодо наркокартелю із Павлограда.

Як установило розслідування, фігуранти під виглядом волонтерів збирали кошти нібито на забезпечення українських воїнів на передовій. Однак на потреби фронту ділки виділяли лише 10% загальної суми внесків, а решту 90% розподіляли між усіма учасниками «схеми».

За даними слідства, організатор залучив до схеми ще дев’ятьох спільників, яких для конспірації переодягав у військову форму. При цьому лише двоє з учасників оборудки мали стосунок до військової служби.

Для збору пожертв ділки розосереджувались по різних містах, де на центральних вулицях облаштовували скриньки для готівки. 17 вересня правоохоронці провели 20 обшуків на території Дніпропетровської, Харківської та Одеської областей. Лише за одним з епізодів правоохоронці задокументували розкрадання 556 тис. грн благодійної допомоги.

Водночас СБУ наголосила, що кримінальне провадження стосується лише одного благодійного фонду і не має зв’язку з іншими волонтерськими й благодійними організаціями України. «СБУ високо цінує волонтерський і благодійний рух, який існує у нашій державі. Ми закликаємо громадян усіляко допомагати Силам безпеки і оборони, але бути уважними, щоб не потрапити в шахрайські схеми», – йдеться в повідомленні.

Керівнику фонду і пʼятьом його спільникам повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 201-2 Кримінального кодексу України – незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги, вчинене за попередньою змовою групою осіб під час воєнного стану. Усіх підозрюваних затримано, розв’язується питання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Загалом їм загрожує до семи років тюрми з конфіскацією майна.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Покійну власницю житла фіктивно видали заміж за поплічника пройдисвітів.

Слідчі скерували до суду обвинувальний акт стосовно зловмисників, які організували незаконну схему оформлення спадщини на житло самотньої жінки, вартістю понад 2,7 млн гривень. За скоєне, обвинуваченим загрожує до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, повідомляє поліція Києва.

Слідством встановлено, що після смерті 51-річної мешканки столиці її трикімнатна квартира у Солом’янському районі Києва мала перейти у власність громади як відумерла спадщина.

Однак, двоє чоловіків, 34 та 56 років, вирішили використати схему для протиправного набуття майна. Вони залучили 55-річного знайомого, який погодився надати свої персональні документи та на їх основі було виготовлено підроблене свідоцтво про шлюб із покійною, датоване 1998 роком і нібито укладене на території Росії.

Маючи фальшивий документ, так званий «вдівець» зареєстрував на себе право власності, а згодом продав квартиру. Таким чином територіальна громада зазнала збитків на суму понад 2,7 мільйона гривень. Зловмисників затримали одразу після проведення угоди купівлі-продажу.

Тоді слідчі за процесуального керівництва Солом’янської окружної прокуратури оголосили всім трьом ділкам про підозру за ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України — шахрайство, вчинене групою осіб в особливо великих розмірах. Суд обрав підозрюваним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Наразі слідчими Солом’янського управління поліції обвинувальний акт скеровано до суду. Обвинуваченим загрожує до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Нелюд із Житомира пішов на співпрацю із ворогом заради дози.

Контррозвідка Служби безпеки та Національна поліція затримали агента РФ, який увечері 14 вересня здійснив теракт на Житомирщині. Йдеться про підрив саморобного вибухового пристрою (СВП) в одному з районів Коростишева. Внаслідок події загинув 34-річний місцевий житель, повідомляє пресцентр СБУ.

Правоохоронці затримали фігуранта впродовж 8 годин після теракту.

За матеріалами справи, виконавцем злочину виявився 31-річний наркозалежний мешканець Житомира, якого російські спецслужбісти завербували у Телеграм-каналах, де він шукав гроші на «дозу».

В обмін на обіцянку «швидкого заробітку» фігурант погодився підготувати теракт. Для конспірації агент спочатку орендував квартиру в обласному центрі, а потім під виглядом господарських закупок придбав компоненти для виготовлення СВП.

За інструкцією рашистів зловмисник виготовив вибухівку, спорядив її мобільним телефоном для дистанційного підриву та замаскував під вогнегасник.

Після цього фігурант заклав СВП у схованку, закидав його сміттям, а координати надіслав куратору.

Щоб рашисти могли відстежувати прибуття жертви на місце запланованого теракту та активувати вибухівку, агент встановив навпроти камеру з віддаленим доступом.

Під час обшуків у затриманого вилучено смартфон із доказами його контактів з російською спецслужбою.

Слідчі СБУ повідомили йому про підозру за ч. 3 ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт, що призвів до загибелі людини).

Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Після початку повномасштабного вторгнення жінка відмовилася виїжджати з ним за кордон і вирішила розірвати стосунки.

На Сумщині правоохоронці попередили вбивство 24-річної дівчини, яке на ґрунті ревнощів замовив її колишній співмешканець. Йому оголосили підозру, передає УП.Життя.

За даними слідства, 26-річний чоловік вирішив вбити свою колишню співмешканку. Для цього він почав шукати кілера, якому запропонував 10 тисяч доларів США. Але про його плани дізналася поліція, і подальші дії відбувалися вже під їхнім контролем.

Знайшовши охочого виконати "роботу", підозрюваний передав йому фото колишньої дівчини, розповів про її звички та спосіб життя, а також дав аванс – 15 тисяч гривень. Решту грошей він обіцяв віддати після того, як кілер надасть докази виконаного завдання, і навіть був згоден на найжорстокіші методи.

"Через декілька днів, отримавши фотографії, на яких було зображено імітацію вбивства, замовник передав виконавцю 10 тисяч доларів США, після чого його затримали правоохоронці", – розповіли у прокуратурі.

За словами потерпілої, вона проживала зі співмешканцем близько п'яти років. Після початку повномасштабного вторгнення жінка відмовилася виїжджати з ним за кордон і вирішила розірвати стосунки. Про це вона повідомила йому понад рік тому. Відтоді чоловік тероризував дівчину та погрожував розправою.

Його затримали та повідомили про підозру у готуванні до умисного вбивства, вчиненого на замовлення (частина 1 статті 14, пункт 11 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України). Санкція передбачає покарання у вигляді увʼязнення до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі.

Підозрюваному обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Досудове розслідування триває.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Після мобілізації молодик сам вийшов на ворожі спецслужби.

Служба безпеки за сприяння Головнокомандувача Збройних Сил України викрила агентурне проникнення ФСБ до підрозділу безпілотних систем ЗСУ, повідомляє пресцентр СБУ.

За результатами комплексних заходів затримано мобілізованого військовослужбовця, який, проходячи службу в роті ударних БпЛА на східному фронті, шпигував для ворога.

Як встановило розслідування, агент завчасно «зливав» рашистам інформацію про підготовку дронових операцій ЗСУ на передовій. Йдеться про час, напрямки вильотів та орієнтовні «цілі» українських безпілотників.

Також фігурант передавав окупантам інформацію про пункти постійної дислокації та бойові позиції бригади, в якій проходив службу.

За наявними даними, ворог використовував ці розвіддані для превентивних ударів по українських дронарях за допомогою далекобійної артилерії та авіабомб.

Як встановило розслідування, в момент ворожих атак агент отримував від ФСБ попереджувальну інформацію, щоб «вийти» із зони потенційного ураження.

Співробітники СБУ затримали агента, коли він готувався до передачі ворогу нової «порції» розвідданих.

Також Служба безпеки провела заходи для убезпечення локацій Сил оборони.

За даними слідства, російським «кротом» виявився 26-річний мешканець Кропивницького, який після мобілізації до підрозділу безпілотних систем почав шукати «виходи» на російських спецслужбістів у Телеграмі. Згодом його завербувала ФСБ і запропонувала співпрацю в обмін на гроші.

Слідчі Служби безпеки повідомили йому про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).

Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Держави та чиновники поки що не усвідомлюють масштаб можливих наслідків.

Більшість людей може втратити роботу протягом трьох-шести років після появи загального штучного інтелекту (AGI). Таку заяву зробив колишній CEO Google Ерік Шмідт, передає ForkLog.

«Зараз з’являється новий, негуманний інтелект, що, ймовірно, матиме кращі здібності до міркувань, ніж пересічна людина. Його зазвичай називають AGI — надінтелектом. Це станеться дуже швидко, і людство до цього не готове», — наголосив він.

За словами Шмідта, всі експерти із Сан-Франциско, з якими він працює, впевнені у появі такого ШІ протягом найближчих двох-чотирьох років. Ключовим фактором прориву стане система машинних міркувань.

«Візьміть, наприклад, GPT-4o-mini — подивіться, як вона вибудовує ланцюги міркувань. Це вражає, особливо коли ставиш запитання, про яке сам нічого не знаєш, і бачиш, як вона думає», — зазначив експерт.

Консенсус серед науковців у Сан-Франциско полягає в тому, що незабаром настане момент «рекурсивного самовдосконалення», коли система почне навчатися на власному досвіді й розвиватися з темпами, які люди не здатні осягнути.

«Я очікую, що вже до кінця цього року ви почнете користуватися системами, які навчаються під час вашої взаємодії з ними — це природна еволюція. Частково тому величезні інвестиції в обладнання виправдані: моделі міркувань на порядки дорожчі за звичайний пошук, потребують більше електроенергії та ресурсів. Рекурсивна історія вже стартувала», — підкреслив Шмідт.

На його думку, поява ШІ-агентів та прорив у сфері машинних міркувань радикально змінять робочі процеси у всіх галузях. Держави та чиновники поки що не усвідомлюють масштаб можливих наслідків. Уряди абсолютно не готові до швидкості прийдешніх змін, підкреслив він.

Протягом наступного десятиліття може виникнути інтелект, що буде розумніший за все людство разом узяте. Він зможе доводити теорії, які людям будуть незрозумілі.

«Коли люди це усвідомлять, дехто може вдатися до зброї, настільки це їх налякає. Я думаю, це станеться протягом десяти років», — спрогнозував екс-CEO Google.

Поява настільки розвиненого штучного інтелекту порушує фундаментальні питання щодо збереження демократії, нацбезпеки та політики. Водночас у галузі не спостерігається «бульбашки», попри високі темпи будівництва дата-центрів, вважає Шмідт.

Він називає ШІ «сферою з нескінченною масштабованістю» — без жорстких меж розвитку. Може здатися, що дані вже вичерпано, але це не так.

Шмідт також прокоментував технологічні перегони між США та Китаєм. Він звернув увагу, що в Штатах завдяки значному капіталу компанії частіше закривають вихідний код і будують гігантські дата-центри та сервіси. У Китаї ж, навпаки, розвивають відкриті ШІ-моделі за підтримки уряду. У підсумку open-source активно поширюватиметься у світі, проте США та Захід збережуть лідерство за якістю.

У серпні компанія Google оголосила про глобальне розширення AI Mode — функції пошуку, яка дозволяє ставити складні й уточнювальні запитання для глибшого аналізу теми. Також у сервіс додали агентські та персоналізовані можливості.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Суди підіграли адвокатам підсанкційної фінансистки.

Голосіївський районний суд Києва закрив кримінальне провадження щодо співвласниці ліквідованого «Айбокс банку» Альони Шевцової і двох менеджерок цього ж банку — Ірини Циганок та Зої Нестеровської, повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на ухвалу від 29 липня.

Суд закрив справу за клопотанням адвокатів, зробивши висновок, що прокурор направив обвинувальний акт після закінчення строку досудового розслідування.

Підготовче судове засідання відбувалося за участі прокурора і адвокатів. Прокурор був проти його проведення за відсутності обвинувачених і вважав, що треба спочатку вирішити питання про спеціальне судове провадження.

Але захисники обвинувачених заперечували, тому що обвинувальний акт скерували до суду саме за результатами завершеного спеціального досудового розслідування і суд може прийняти рішення про закриття справи, що в інтересах обвинувачених. Крім того, захисники пояснили суду, що працюють за договорами і мають постійну комунікацію зі своїми підзахисними й ті обізнані про судовий процес.

Оскільки підозрювані перебували в розшуку і у звʼязку з виконанням запитів про міжнародну правову допомогу розслідування неодноразово зупинялося і відновлювалося.

Але в листопаді 2024-го Личаківський райсуд Львова за клопотанням адвокатів скасував три рішення детектива Теруправління Бюро економічної безпеки у Львівській області — постанови про зупинення досудового розслідування. Суд зʼясував, що матеріали виконаного запиту про міжнародну правову допомогу вже надійшли до Офісу Генерального прокурора і Бюро економічної безпеки. Після виконання запиту, начебто, не було підстав зупиняти слідство.

Прокурор не погоджувався із цим судовим рішенням і повідомляв, що матеріали виконаних запитів про міжнародну правову допомогу відносно Шевцової із Обʼєднаних Арабських Еміратів до українських правоохоронців станом на дату проведення підготовчого судового засідання так і не надійшли. Часткові результати виконання запиту про міжнародну правову допомогу відносно іншої підозрюваної від компетентних органів Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії надійшли до слідчих лише в грудні 2024 року, тобто після постановлення ухвали Личаківського районного суду Львова. Результати виконання запиту про міжнародну правову допомогу відносно ще одної фігурантки від компетентних органів Республіка Польща надійшли до ТУ БЕБ у Львівській області та вживаються заходи до їх перекладу.

Однак рішення Личаківського райсуду Львова підтвердив Верховний суд.

Тому Голосіївський суд Києва вважає, що прокурор не спростував законність рішення про скасування зупинення слідства і не обґрунтував, що має бути інший обрахунок строку досудового розслідування.

Натомість із документів суд вбачає, що підстав для зупинення досудового розслідування саме з підстав розшуку підозрюваних та необхідності виконання процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва відносно підозрюваних у травні і серпні 2024 року не існувало. Адже місцезнаходження підозрюваних було встановлено і процесуальні дії з ними проведено. За таких обставин детектив або прокурор могли зупинити розслідування, але з інших підстав.

Ухвала Голосіївського районного суду Києва про закриття кримінального провадження ще не набула законної сили.

Наразі прокурор її оскаржує. Київський апеляційний суд уже закінчив підготовку провадження і призначив розгляд скарги на 2 жовтня.

Нагадаємо, що Альону Шевцову звинувачують в організації та проведенні незаконних азартних ігор у мережі інтернет і відмиванні доходів злочинного походження через «Айбокс банк».

Кримінальну справу розслідувало Бюро економічної безпеки після того, як Національний банк зʼясував, що «Айбокс банк» обслуговував рахунки більше 20 підконтрольних Шевцовій компаній, на які надходили кошти від організації азартних ігор в мережі Інтернет. За оцінками правоохоронців, схема дозволила «відмити» близько 4,8 млрд грн для нелегальних казино.

Підозри Шевцовій і двом її менеджеркам заочно оголосили у липні 2023-го.

7 березня 2023 року Національний банк ліквідував «Айбокс банк». І вже наступного дня Шевцова виїхала за кордон і назад не поверталась. 9 березня виїхали менеджерки Шевцової. Далі усіх трьох оголосили в розшук. Офіційно підозри їм заочно повідомили у липні 2023-го. За даними ЗМІ, Шевцова, нібито, виїхала в Обʼєднані Арабські Емірати.

30 квітня 2025-го БЕБ повідомляло про затримання у Польщі менеджерки «Айбокс банку» Ірини Циганок і початок процедури її екстрадиції.

Альона Шевцова (до одруження Дегрік) — дружина колишнього заступника начальника відділу Головного слідчого управління Нацполіції Євгена Шевцова. У 2018-му Шевцов брав участь у конкурсі на посаду керівника Державного бюро розслідувань. Тоді у ЗМІ зʼявилися фото автомобіля, розкішних квартир і заміського будинку поліцейського і його дружини, а також світлини ресторану в центрі Києва — Touch Cafe і ресторану-клубу «Золоте руно» в Одесі. Через журналістські публікації Шевцова не призначили керівником ДБР.

У квітні 2025-го Рада нацбезпеки і оборони застосувала до Альони Шевцової економічні санкції. Підприємиця у Facebook назвала це атакою на її бізнес із боку корумпованих чиновників. Вона стверджує, що має особистий конфлікт із колишнім начальником Головуправління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ Артемом Шилом і ексзаступником генерального прокурора Дмитром Вербицьким, а також керівником детективів БЕБ Олександром Ткачуком.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

В резонансній ДТП випливають цікаві деталі.

З'явились нові деталі кривавої ДТП, яку 11 вересня скоїв співробітник НАБУ на Івано-Франківщині. Детектива Бюро звати Сергій Нагорнюк, передає Главком.

Як розповідають джерела ЗМІ у правоохоронних органах, детектив НАБУ не просто вчинив аварію на службовій машині, а рухався на швидкості 200 км/год – виїхав на зустрічну смугу та врізався у Mercedes Sprinter.

Удар був такої сили, що авто потерпілого перетворилося на металобрухт, а сам водій Mercedes зазнав серйозних травм – одна нога ампутована, а інша – розтрощена. Наразі він перебуває в реанімації.

За даними свідків, на місце пригоди одразу приїхали інші співробітники НАБУ, які чинили тиск на поліцію та намагалися «зам'яти» справу. Також – не давали свідкам знімати відео наслідків ДТП. Цих детективів вдалося ідентифікувати – допомагати колезі уникнути відповідальності приїхали Ірина Молчанюк та Микола Вальчук.

Окрім того, стверджується, що в авто Нагорнюка знайшли «липові» посвідчення МВС та СБУ. І це може стати приводом для відкриття ще однієї справи за підробку документів.

1

2

3

Як зазначили у НАБУ, на момент аварії співробітник перебував у службовому відрядженні. У результаті аварії обидва водії транспортних засобів отримали травми та були госпіталізовані. Бюро наголошує, що детектив перебував у тверезому стані.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

Вбивство Ірини Заруцької оголило вади американської системи охорони здоров’я і лицемірство місцевих еліт.

Після вбивства українки Ірини Заруцької в США її хлопець Станіслав опублікував в Instagram сторіз з критикою судді, яка звільнила підозрюваного Декарлоса Брауна за сім місяців до трагедії, передає УП.Життя з посиланням на New York Post.

Тереза Стокс працює магістратським суддею у Північній Кароліні. У січні 2025 року Декарлоса заарештували за нібито "зловживання системою 911". Суддя звільнила Брауна, який мав за плечима понад десять арештів, та відпустила його під "письмове зобов'язання" з'явитися на майбутнє судове засідання.

Республіканці Північної Кароліни вимагають відставки судді Терези Стокс після того, як з'ясувалося, що вона головувала у справі Декарлоса Брауна.

Раніше 34-річного чоловіка судили зокрема за крадіжку, грабіж з використанням небезпечної зброї та погрози.

1
Ірина Заруцька та її хлопець Станіслав

Що каже родина Декарлоса Брауна?

Мати обвинуваченого у вбивстві Заруцької, 51-річна Мішель Девітт, сказала, що вона намагалася отримати допомогу, влаштувати його в установу для тривалого перебування. Утім, жінці відмовили, бо вона не є його опікуном.

Після його останнього арешту жінка також стверджувала, що Декарлоса ніколи не слід було випускати на свободу, оскільки його психічне здоров'я стрімко погіршувалося.

За словами Мішель, за кілька днів до того, як син жорстоко вбив 23-річну українську біженку (що було зафіксовано на відео), вона відвезла його до притулку для бездомних. Декарлос ставав дедалі агресивнішим, додала Мішель Девітт.

Окрім того, вона заперечила те, що напад Брауна на Заруцьку був мотивований расовою нетерпимістю. Девітт каже, її син "абсолютно не расист" та "зустрічався з різними дівчатами".

Водночас Декарлос Браун розповів своїй родині, що зарізав українську біженку Ірину Заруцьку, тому що вважав, що вона читає його думки, стверджує його сестра Трейсі Браун.

Трейсі, на яку в 2022 році напав її старший брат, покусавши її і зламавши двері, сказала, що у нього діагностували параноїдальну шизофренію. Він неодноразово говорив їй, що уряд імплантував йому чіп.

"Коли я побачила відео, відразу зрозуміла, що це він – і мені неприємно це говорити, бо вона цього не заслуговувала, але він дійшов до якоїсь межі. Я просто намагалася це осмислити. Чому він це зробив? Це не схоже на нього. Єдине, що мені спадає на думку, це те, що він просто... зламався. Він більше не міг цього витримати", – сказала Браун.

Сестра Брауна розповіла, що їздила до в’язниці, щоб поговорити з братом, тому що хотіла зрозуміти мотиви вбивства. На аудіозаписі розмови, зробленому 28 серпня, через шість днів після трагедії, чутно, як Браун каже сестрі, що "матеріал у його тілі" змусив вбити Ірину.

"Коли я прийшла до нього, він бурмотів і розмовляв сам із собою. Я запитала: "Що у тебе на думці?". Він подивився на мене і сказав: "Я повинен тебе дістати". А я запитала: "Що ти маєш на увазі?" Він відповів: "Тебе і маму. Вас обох продають. Уряд продає вас, щоб дістатися до мене", – розповіла Трейсі Браун.

Наразі Браун перебуває під вартою без права внесення застави.

Вбивство Ірини Заруцької у США: що відомо

23-річна Ірина Заруцька разом з родиною переїхала до США після початку повномасштабного вторгнення. Наприкінці серпня цього року їй завдали численних ножових поранень на залізничній станції міста Шарлотт. Дівчина померла на місці. Згодом американські медіа поширили відео нападу.

У справі заарештували 34-річного безхатька Декарлоса Брауна.

Президент США Дональд Трамп кілька разів використав убивство українки, щоб покритикувати політику демократів.

Також Трамп додав, що нападник повинен отримати смертну кару.

Американський підприємець Ілон Маск пообіцяв пожертвувати мільйон доларів на створення муралів із зображенням Ірини Заруцької.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.

слідкуй за нами соціально

facebook twitter Google Plus ЖЖ Telegram rss