зазирнути на темний бік
rss
Суддя Північного апеляційного господарського суду Володимир Куксов відправив дочку в Москву і вболіває за окупантів.
Вища рада правосуддя 1 липня остаточно звільнила Володимира Куксова з посади судді Північного апеляційного господарського суду. Рішення було прийнято після того, як Друга дисциплінарна палата ВРП 28 травня 2025 року притягнула Куксова до дисциплінарної відповідальності. Підставою для звільнення стали телефонні розмови судді у період з 1 квітня до 1 травня 2022 року, зафіксовані Службою безпеки України, повідомляє Судовий репортер.
Куксов спілкувався із земляком з Криму, який проживав у тимчасово окупованому РФ смт Мирне Мелітопольського району Запорізької області. Суддя жалівся, що на Київщині «ситуація незрозуміла», «всюди їздять фашисти», «добре себе почувають», а російським військовим бажав удачі. Тобто шкодував, що російські війська відступили з Київської області.
6 квітня 2022 року в телефонній розмові він негативно висловився про журналістів, які документували наслідки окупації, називаючи їх роботу словом «кіно»: «Проезжали мимо нашего поворота. Так эти [ненормативна лексика], вот эти, пресса, пресса, нескончаемым потоком оттуда едет. Кино снимают они там», «Нас не пускали, чтобы там все фотографировали иностранные журналисты. Там кино снимают… То кино в Буче снимали, Теперь кино в Бородянке снимают». Куксов піддавав сумніву розповсюджувану в медіа інформацію про зґвалтування дітей російськими військовими, зокрема про зґвалтування дівчинки в Макарові і звинувачував натомість українську сторону: «Мне кажется, только бандеровцы [ненормативна лексика] могут насиловать».
«Зашли, вышли, теперь эти киношки снимают … вчера этот [ненормативна лексика] туда есдил, чтоб мы ему не мешали и не дай бог ничего не сфотографировали, что есть на самом деле», – відгукувався Куксов на візит у Бучу президента Володимира Зеленського.
9 квітня 2022 року в телефонній розмові на репліку співрозмовника, що в новинах показували «пакетики эти черные» (з контексту вбачається, що ідеться про пакети із рештками тіл людей, загиблих під час окупації) Куксов відповів: «Та ну, [ненормативна лексика], у меня слов нет просто, да. Лучше бы мост ремонтировали, а не вот это вот заниматся [ненормативна лексика]». Тобто проявив зневажливе ставлення до жертв окупації і документування воєнних злочинів.
Українських військових Куксов називав «німцями», «фашистами», «басмачами», «пятнистыми». Стверджував, що вони обкрадають гаражі, будинки, вивозять звідти дорогі автомобілі, «заробляють на крові», знахабніли від володіння зброєю і зневажають мирне населення. Суддя обурювався, що військові закривають на комендантську годину українські міста, проводять перевірки на блокпостах і виганяють з робочих місць навіть суддів, зайнявши найбезпечніше місце із бомбосховищем під штаб територіальної оборони тощо.
12 квітня 2022 року в телефонній розмові суддя Куксов висловив відверте роздратування розміщенням за місцем його роботи штабу Територіальної оборони, а також виказав зневагу до попереднього президента України: «У нас на работе опасно [ненормативна лексика] находится, слушай, эти [ненормативна лексика] сделали, там же бомбоубежище, они тероборона себе штаб сделала в суде, нормально [ненормативна лексика], еще эта [ненормативна лексика] приходила, Порошенко фотографировался, [ненормативна лексика]», «там подвал какой то есть мощный, и они там все базируются. Я говорю, ну спасибо, [ненормативна лексика], хорошую нам свинью подложили».
Куксов обурився, що Верховний Суд вирішив віддавати половину заробітної плати на війну, тому що йому ця війна ще більш не потрібна («[ненормативна лексика] она мне нужна эта война ещё больше, блин»). Йому не подобалося, що із зарплат збирають на армію, яка «така бідна, убога, ще з людей треба обдирати».
У товариша, який перебуває в окупації, Куксов запитував, чи не йде він там на роботу. «Хайль Гитлер, а ты что в милицию не идешь там на работу», «А че? Там собирают всех», «Я думал, ты уже там начальником милиции устроился, там кадровое голодание», «Да, ты с опытом работы, надо делать карьеру, главное чтоб они так обратно не вернулись как у нас», – говорив суддя.
По телефону суддя схвально відреагував на плани Російської федерації утворити на окупованій території кримсько-херсонський адміністративний чи господарський округ як нормальну перспективу з погляду виробництва сільськогосподарської продукції та її збуту до Криму і Росії («Я не знаю, как бы, как оно будет, но я думаю, что вашему региону все равно это нормально. Сейчас просто, ваш регион и жил за счет сельхозпродукции, которая отправлялась на Крым и на Россию. И сейчас, если вам откроют туда свободную эту, то это нормально будет…»). Куксов говорив, що хоче виїхати на окуповану територію, повернутися додому, на батьківщину (з контексту розмов – в Крим). Висловлював жаль, що не може вільно відвідувати Крим: «Да везучие вы, хоть можете в Крым сьездить, а мы тут отрезанные от жизни».
Про жителів Західної України Куксов говорив із ненавистю, що у них під час війни «все чудово», що «вуйки» лише гроші заробляють – то «на Новий рік», а тепер на переселенцях, які знімають там кімнати і квартири. На його думку, ці «щирі українці, …патріоти» сплять і бачать, щоб Польща зайшла військами в Україну, і ця територія стала польською, бо Польща збирається повернути собі «власні» землі, які є зараз українськими.
6 травня Куксов повідомив товаришу, що купив собі інший мобільний номер «чтобы эти [ненормативна лексика] не слушали». Суддя сказав, що йому подзвонили і сказали про прослушку.
26 травня 2022 року Куксов повторив, що його «телефон стоит на прослушке, СБУ прослушивает». «Даже должны были быть обыска, но, как сказал мой бывший коллега, что типа ВРП не работает, поэтому, а я ж судья, они ж не могут просто так прийти…» – пояснив він.
14 вересня 2022 року СБУ вручила Куксову підозру в виправданні збройної агресії РФ і підбурюванні до колабораціонізму. Правоохоронці оприлюднили фрагменти аудіозаписів. Суд застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді 3 мільйонів гривень застави. Через пару днів після отримання підозри суддя спробував перетнути державний кордон у напрямку Польщі, але його не пропустили.
У 2023 році прокуратура скерувала до Києво-Святошинського районного суду Київської області обвинувальний акт. Наразі розгляд справи Куксова триває, але в частині особистих телефонних розмов відбуваються закриті судові засідання.
За даними правоохоронців, Куксов має діючий страховий номер індивідуального особового рахунку Російської федерації і, ймовірно, номер платника податків РФ. Відомостей щодо російського громадянства Куксова наразі не отримано.
Дочка Куксова на постійній основі проживає у Москві і є громадянкою РФ, паспорт їй видано 30 грудня 2013 року. Син також має страховий номер індивідуального особового рахунку РФ.
На день розгляду дисциплінарної справи у травні 2025 року пояснень від судді Куксова чи від його представників до Вищої Ради правосуддя не надійшло.
У 2003 році Куксова безстроково призначили суддею Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим. У 2011-му його обрано суддею Київського апеляційного господарського суду. У 2019 році переведено на посаду судді Північного апеляційного господарського суду.
Після вручення Куксову підозри його виключили з судових колегій і він перестав розглядати справи. Але зарплату отримував. За 2023 рік суддя задекларував 2,8 млн гривень зарплати, а за 2024 рік 1 млн 300 тисяч.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Генерал-майор Михайло Гудков був заступником командувача Військово-морського флоту країни-агресорки.
У Курській області Росії Сили оборони ліквідували генерал-майора та заступника головнокомандувача військово-морського флоту Росії Михайла Гудкова. Разом із ним ліквідований військовий Наріман Шихалієв, повідомив у четвер, 3 липня, губернатор Приморського краю Росії Олєг Кожемяко, передає Zaxid.net.
«Гвардії генерал-майор, Герой Росії, Герой Примор'я, заступник головнокомандувача ВМФ Росії, екскомандир 155-ї окремої гвардійської Курської орденів Жукова та Суворова бригади морської піхоти ТОФ (Тихоокеанського флоту – ред.) загинув, виконуючи обов'язок офіцера разом зі своїми», – написав Кожемяко.
За даними російських телеграм-каналів, Михайло Гудков, а також ще кілька офіцерів померли внаслідок удару по командному пункту у селищі Корєнєво на Курщині. Наразі Росія підтвердила смерть тільки Гудкова та ще одного російського офіцера Нарімана Шихалієва.
Михайло Гудков - колишній командир 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти Тихоокеанського флоту, тієї самої, що відзначилася особливими звірствами та стратами військовополонених українців.
У лютому 2024 року Гудков отримав поранення під час удару Сил оборони України по шикуванню російських морпіхів з Тихоокеанського флоту в окупованій Оленівці. Тоді загинув заступник Гудкова Роман Кожухов.
З березня 2025 року - заступник головнокомандувача Військово-морським флотом Росії у званні генерал-майора. Він відповідав за дії російської морської піхоти у війні проти України.
Раніше, 30 червня, ЗСУ ракетним ударом ліквідували виконувача обов’язків командира 8-ї загальновійськової армії Росії, полковника Руслана Горячкіна. Ракети вдарили по будівлі Донецького інституту кольорових металів, де розташовувався штаб 8-ї загальновійськової армії РФ.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Зрадник працював на ворожий відділ спецоперацій «Альфа».
Військова контррозвідка Служби безпеки у взаємодії з головнокомандувачем Збройних Сил України зірвала нову спробу РФ отримати координати авіаційної інфраструктури ЗСУ. Під час спецоперації на Львівщині затримано майора Повітряних Сил ЗСУ, який виявився російським агентом. Окупати завербували його через колишню дружину-ексвійськову, яка працює на агресора у Мелітополі, повідомляє пресцентр СБУ.
За матеріалами справи, підривну діяльність «крота» координував кадровий співробітник відділу спецоперацій «Альфа» ФСБ Олександр Бєлодєдов.
Головним завданням агента був збір інформації про українську військову авіацію. Зокрема, ворог намагався отримати координати оперативних аеродромів, логістичних хабів та центрів технічного обслуговування бойових літаків ЗСУ.
У разі отримання відповідних геолокацій, окупанти сподівалися завдати по них ракетно-дронові удари.
Співробітники СБУ завчасно викрили «крота», задокументували його контакти з російською спецслужбою і затримали.
Також Служба безпеки провела комплексні заходи для убезпечення локацій українських військ.
На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили агенту про підозру за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану).
Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.
Також за держзраду в умовах війни заочну підозру отримала його ексдружина, яка перебуває на тимчасово захопленій південній частині України.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Тепер Юрій Бурляй – головний по лідерству в Генштабі ЗСУ.
Колишній керівник Броварського районного ТЦК та СП Юрій Бурляй користується нерухомістю та автопарком на $1 млн, набутих за час роботи на посаді, говориться в розслідуванні "Слідство.Інфо".
Бурляй очолював Броварський районний ТЦК та СП з серпня 2022 до листопада 2024 року. З січня 2025 року очолює відділ військового лідерства Генерального штабу ЗСУ.
За даним журналістів, колишній керівник ТЦК користується елітним будинком у передмісті Києва, квартирою у Вишгороді та робить ремонт у двох квартирах у Борисполі.
У березні 2024 року Бурляй почав орендувати будинок на 320 квадратів в елітному котеджному містечку неподалік від Києва.
Журналістам вдалося потрапили на територію котеджного містечка і відшукали будинок Бурляя, яким він користується понад рік. Поруч з будинком припарковано автівку його дружини, а за ворітьми видніється придбаний влітку 2024 року мотоцикл.
З сайту котеджного містечка відомо, що будинок такого ж метражу без ремонту коштує $380 тис. Готовий котедж з ремонтом, як пишуть на сайті, коштує $590 тис. Однак рієлторка повідомила, що на сайті інформація застаріла.
Журналісти дізналися у представниці котеджного містечка, що будинок схожого метражу без ремонту коштує $400 тис. Середня вартість ремонту — $1 тис. за квадратний метр. Таким чином, будинок з ремонтом орієнтовно може коштувати $720 тис.
Власницею будинку, який Юрій Бурляй орендує понад рік, є пенсіонерка Олена Черенкова. Через тиждень після купівлі котеджу вона здала його в оренду на той момент броварському військкому.
На запитання, скільки коштував будинок, пенсіонерка не відповіла, сказавши, що купувала його разом із сином Павлом Гусаком. Він також повідомив, що не памʼятає ціну, яку сплатив за будинок, де зараз живе Юрій Бурляй. До речі, Гусак та Бурляй — колишні бізнес-партнери (у лютому 2003 року вони разом заснували фірму "Ніколь"), а зараз називають одне одного товаришами.
Власниця заміського будинку, який може коштувати понад $700 тис., повідомила журналістам, що здає будинок Бурляю за 18 тисяч гривень на місяць.
Однак, за словами рієлтора та CEO Money Real Estate Олександра Тімоновича, ця ціна не відповідає ринковій, такі будинки коштують $3000-$3500 тис. на місяць.
Сам Юрій Бурляй підтвердив журналістам факт оренди будинку за 18 тисяч гривень на місяць, адже його товариш Павло Гусак "попросив доглядати будинок і за якісь символічні гроші пожити у ньому". Він також підтвердив, що вартість оренди такого будинку занижена, тому що "це мій товариш і у нього так склалися обставини".
Під час розслідування журналісти зʼясували, що теща Юрія Бурляя стала власницею двох однокімнатних квартир у новенькому житловому комплексі у Борисполі. Згідно з інформацією з держреєстру речових прав, за кожну з цих квартир жінка у січні 2024 року сплатила 435 тисяч гривень. Зараз схожі квартири продаються утричі дорожче — десь за 1,4 мільйона гривень.
Журналісти також отримали довідку про оціночну вартість цих об’єктів нерухомості. Згідно з нею, кожна квартира коштує близько 1,3 мільйона гривень. У сумі — трохи більше 2,6 мільйона гривень. Наразі у квартирах тривають ремонти, гроші на які, за словами Юрія Бурляя, він позичив.
Також у 2024 році дружина екскерівника ТЦК та її діти отримали право власності на квартиру у Вишгороді. Оренду цієї ж квартири у Міністерства внутрішніх справ Юрій Бурляй декларував з 2015 року.
Згідно з довідкою про оціночну вартість, така квартира зараз коштує понад 5 мільйонів гривень. У цьому ж будинку у 2023 році Світлана Бурляй придбала машиномісце за 229 тисяч гривень. Схоже, що у цій квартирі сім’я проживала протягом багатьох років аж до моменту появи розкішного заміського будинку у передмісті Києва.
Окрім нерухомості, сімʼя Юрія Бурляя має кілька транспортних засобів, два з яких — Volkswagen Touareg 2021 року випуску та мотоцикл Honda NC750XD — куплені у 2024 році. Загальна вартість автопарку сімʼї ексвійськкома, згідно з його декларацією, становить 2,8 мільйона гривень.
Загалом журналісти нарахували нерухомості та автівок, якими зараз користується сімʼя Юрія Бурляя, на понад 40 мільйонів гривень, або — майже $1 млн.
Експерти звернули увагу на те, що коштів, які декларує Юрій Бурляй як офіційні доходи, навряд чи вистачило б на покриття всіх витрат, які він мав за останні пару років.
Окрім цього, варто зазначити, що Юрій Бурляй, працюючи у поліції, під час трагедії у Княжичах був заарештований за підозрою в участі в угрупованні, яке обвинувачують у кількох розбійних нападах та крадіжках. Справу про події у Княжичах досі слухають у Броварському суді, а Бурляй фігурує у судових матеріалах як обвинувачений.
Перестрілка у Княжичах на Київщині сталася у ніч на 4 грудня 2016-го року. Київська поліція організувала спецоперацію із затримання банди ймовірних грабіжників будинку, але під час її проведення між різними підрозділами поліції почалася перестрілка, в наслідок якої загинуло п’ятеро правоохоронців.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Игристое вино — символ праздника. Его ассоциируют с тостами, хлопком пробки, фейерверком и воздушными пузырьками в бокале. Многие не представляют торжества без такого напитка. Но если спиртное по каким-то причинам под запретом, есть выход — безалкогольное шампанское. С его помощью можно сохранить атмосферу праздника, не вредя организму.
Особенности напитка
Безалкогольное шампанское — полноценный винный продукт, прошедший процесс ферментации также как и обычное вино. Разница в том, что метод его изготовления предусматривает удаление из состава этанола (спирта). Это делают с помощью вакуумной дистилляции или специальных фильтров. Уровень алкоголя в таком напитке — до 0.5%. При этом вкус, аромат и характерные пузырьки остаются. Напитки без содержания спирта, как и классические, бывают сухими, полусухими и сладкими. Также можно заказать безалкогольное шампанское, изготовленное из лучших сортов винограда, с добавлением яблок, малины, персика или других фруктов (ягод). Такой вариант разрешен тем, кто за рулем, во время беременности или если человек ведет трезвый образ жизни.
Преимущества безалкогольного шампанского
От безалкогольного шампанского не будет похмелья, не скакнет давление, не станет хуже привычный режим сна. Можно спокойно пить вечером, а утром чувствовать себя в полном порядке. Также у безалкогольного шампанского есть ряд других преимуществ:
- Подходит беременным и кормящим. Безалкогольное игристое не влияет на ребенка и не попадает в грудное молоко. Главное — выбрать качественный продукт, в которой отсутствуют искусственные добавки.
- Щадит сердце и печень. Отсутствие спирта делает напиток нейтральным для работы внутренних органов. А натуральные компоненты, оставшиеся после брожения, могут пойти на пользу. Например, антиоксиданты поддерживают иммунитет.
- Меньше калорий. В бокале обычного шампанского их около 90. Причина — остаточный сахар и спирт, увеличивающие содержание калорий. Безалкогольное шампанское, заказать которое можно на МАУДАУ, выигрывает сразу по двум параметрам. В нем нет этанола и значительно меньше сахара. В результате — от 15 до 40 ккал на порцию, зависимо от марки и сладости. Это отличный вариант для тех, кто следит за весом.
Безалкогольное шампанское не вызывает привыкания. Отсутствие спирта исключает развитие зависимости. Такой факт важен для тех, кто следит за этим вопросом — подросткам, людям с хроническими заболеваниями или находящимся на реабилитации после лечения. Безалкогольное шампанское — это хороший вариант, если хочется праздника без последствий. Оно сохраняет торжественность момента, эффектно выглядит в бокале и радует вкусом. При этом подходит почти всем. Можно пить спокойно — здоровье, самочувствие и ясность ума останутся с вами до самого конца вечеринки. Безалкогольное шампанское — отличный способ сказать праздничный тост!
Вищий антикорупційний суд відмовився відстороняти його від посади.
Вищий антикорупційний суд не задовольнив клопотання про відсторонення з посади віцепрем’єра – міністра національної єдності Олексія Чернишова, як просив прокурор, передає Радіо Свобода.
Рішення оголосили на засіданні суду 2 липня, на яке прибув Чернишов.
27 червня ВАКС обрав запобіжний захід Чернишову у вигляді застави у 120 мільйонів гривень. 1 липня його адвокати повідомили Радіо Свобода, що він досі не вніс цю суму, проте сьогодні у ВАКС розповіли, що застава за Чернишова вже внесена в повному обсязі
23 червня НАБУ оголосило підозру 47-річному міністру національної єдності Олексію Чернишову. Урядовця підозрюють у зловживання службовим становищем та хабарництві, коли він очолював Міністерство розвитку громад та територій (з 2020 року по 2022 рік).
За даними слідчих, Олексій Чернишов спільно з держсекретарем Мінрегіону Василем Володіним, радником міністра Максимом Горбатюком та директоркою одного з держпідприємств сприяли передачі ділянки київському забудовнику Сергію Копистирі – власнику групи компаній KSM Group. Держпідприємство у незаконний спосіб уклало з будівельною компанією інвестиційні договори.
Відповідно до договорів, забудовник мав віддати державі частину майбутніх квартир у кількості, пропорційній до вартості земельної ділянки. Однак вартість землі та будівель на ній оцінили вп’ятеро дешевше, через що держава могла недоотримати 1 млрд грн. Завдяки клопотанням НАБУ та САП згадану ділянку вдалось арештувати.
Відомо, що забудовник надав хабар посадовцям у вигляді знижки на вже зведені квартири. Зокрема, сам міністр Чернишов отримав неправомірну вигоду у вигляді знижки на загальну суму понад 14,5 млн грн.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
На судовому процесі проти Миколи Майоренка випливають скандальні подробиці.
У березні в центрі Одеси застрелили лідера місцевої націоналістичної організації "Вуличний фронт" Дем’яна Ганула. Правоохоронці стверджують, що його вбили з другої спроби, а перша готувалася ще восени 2024 року. За версією слідства, тоді львів’янин Микола Майоренко приїхав до Одеси й почав підшукувати кілера для Ганула та ще одного одесита ― підприємця Геннадія Бейбутяна. Проте, як стверджують правоохоронці, найнятий ним виконавець співпрацював зі слідством, тому вбивств не відбулось, а Майоренка затримали. Минулого місяця його почали судити. Суспільне розповідає деталі цієї справи та нові подробиці вбивства Ганула й розслідування цього злочину.
"Воскресіння" Бейбутяна
19 жовтня 2024 року поліція Одеської області випустила пресреліз про вбивство у передмісті Одеси. Правоохоронці повідомили, що знайшли тіло з вогнепальними пораненнями на узбіччі.
Того ж дня місцева журналістка уточнила, що загиблий ― місцевий підприємець Геннадій Бейбутян. Він був власником кількох компаній з ремонту авто, прибирання будинків та будівництва доріг. Також із недавних пір Бейбутян був головою громадського формування "Підрозділ сприяння правоохоронним органам". Ця організація допомагала територіальним центрам комплектації проводити мобілізацію в області й кілька разів потрапляла в скандали. У лютому 2024 року член формування намагався розбити скло в машині, яке військові ТЦК зупинили для перевірки документів. У той же період поліція відкрила кримінальне провадження проти "Підрозділу": його членів підозрювали у продажі посвідчень організації одеситам, які бажають уникнути мобілізації. Утім, до суду справа не дійшла.
Медіа розтарижували повідомлення про вбивство Бейбутяна, але за три дні виявилося, що він живий. Служба безпеки України заявила, що інсценувала вбивство, щоб викрити його організатора. СБУ стверджувала, що злочин замовили російські спецслужби, що "хотіли здійснити показову ліквідацію діяча, який публічно підтримував мобілізацію". За версією СБУ, так росіяни намагались "посіяти паніку і дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в регіоні".
Служба безпеки стверджувала, що росіяни знайшли в Україні організатора й той почав підшукувати кілера, який вб’є Бейбутяна за 80 тисяч доларів.
"Щоб запобігти тяжкому злочину й отримати докази на агента співробітники СБУ вивели на нього потенційного "виконавця" вбивства. Підставний "кілер" діяв під контролем правоохоронців: придбав пістолет із набоями, "виконав" завдання й відзняв "убите тіло" жертви на камеру телефону. Після імітації вбивства "кілер" передав своєму замовнику підтверджуючі фото- і відеофайли з місця події", ― заявляла спецслужба. І як доказ опублікувала записи таємного прослуховування, на яких, за версією спецслужби, організатор дає завдання "кілеру", планує з ним виконання вбивства та звітує перед замовником. Також спецслужба оприлюднила скріншоти листування організатора із замовником, який користувався російським номером.
На узбіччі дороги у передмісті Одеси нібито знайшли мертвого чоловіка із вогнепальним пораненням. Правоохоронці встановлюють обставини стрілянини. Одеса, 19 жовтня 2024 року
Ймовірного організатора затримали, оголосили підозру в організації замаху на умисне вбивство й заарештували. Ним виявився 44-річний мешканець Львова Микола Майоренко. СБУ називає його колишнім "працівником служби безпеки одного з російських олігархічних кланів".
Єдина згадка про Майоренка у відкритих джерелах до арешту ― пост у телеграм-каналі Іллі Киви, колишнього народного депутата від "Опозиційної платформи ― За життя", який у 2022 році переїхав до Росії та підтримав її агресію проти України. У грудні 2023-го невідомі застрелили Киву в передмісті Москви.
За півроку до смерті Кива писав, що Майоренко ― "лідер групи кілерів", причетний до замовних убивств в Україні та Європі. Нардеп-утікач стверджував, що СБУ найняла Майоренка для "його фізичної ліквідації на території РФ" та опублікував фото його ізраїльського паспорту. Ні СБУ, ні Майоренко цю заяву публічно не коментували.
Вбивство з другої спроби
СБУ заявила, що після вбивства Бейбутяна російські спецслужби за допомогою Майоренка "планували замовити вбивства інших активістів із публічною проукраїнською позицією". Пізніше у службі повідомили, що мали на увазі Дем’яна Ганула. Це лідер націоналістичної організації "Вуличний фронт" і відомий в Одесі блогер, громадський діяч та учасник радикальних акцій. Зокрема, Ганул боровся проти незаконної забудови, за демонтаж радянських пам’ятників, а також був постійним учасником конфліктів щодо мовного питання. Він реагував на випадки, коли в мережі з'являлися відео, де працівники одеської сфери послуг відмовлялися спілкуватися з клієнтами українською. Ганул знаходив цих людей і публікував відео з їхніми вибаченнями. Також він публічно карав одеситів, які грубіянили військовим.
Активність Ганула помічали і в Росії. У квітні 2024 року Басманний суд Москви заочно заарештував його за обвинуваченням у "пошкодженні військових поховань та пам’ятників". Ще через кілька місяців Ганул заявив, що росіяни почали на нього полювання та обіцяють від 5 до 10 тисяч доларів за напад. Через це він публічно попросив СБУ та поліцію надати йому державну охорону.
Тоді його прохання відхилили. Але, як розповіла дружина Ганула Жанна Вознюк, у жовтні 2024 року працівники СБУ викликали Ганула до себе. Це було напередодні затримання Олега Майоренка. В СБУ Ганулу повідомили, що на нього готується замах, він отримав у справі Майоренка статус потерпілого. За словами Вознюк, після цього СБУ також не надала йому охорону, але час від часу її працівники негласно його супроводжували.
"Він постійно мені говорив, що за ним їздить машина і скрізь його супроводжує… Ми рідко кудись удвох виїжджали, враховуючи, що в нас маленька дитина і я постійно була з нею. Але пригадаю, що він міг показати в заднє дзеркало, що хтось їде", ― сказала Вознюк.
За її словами, після затримання Майоренка СБУ повідомляла Ганулу, що загроза не зникла й за ним стежать. Через це у лютому парі з дитиною довелося тричі змінювати житло.
Демʼян Ганул (ліворуч) і учасники руху "Вуличний фронт" на акції проти забудови Літнього театру в одеському Міському парку, 2017 рік
14 березня, коли Дем’ян ішов проспектом Українських героїв, до нього наблизився чоловік із пістолетом і випустив кілька куль. Ганул помер на місці. У той же день поліція затримала ймовірного кілера. Ним виявився 46-річний військовий, командир механізованого взводу 28-ї бригади ім. Лицарів Зимового Походу Сергій Шалаєв. За даними Суспільного, у боях він отримав поранення та контузії, через що протягом останнього року часто лежав у лікарнях, мав ментальні проблеми. Його бригада заявила, що він після останньої відпустки не повернувся до частини і з 22 лютого "вважається у СЗЧ".
Після затримання Шалаєва суд його заарештував. Засідання відбувалися в закритому режимі, з журналістами підозрюваний говорити відмовився.
Як повідомило Суспільному знайоме з ходом слідства джерело, родичка Шалаєва дала свідчення, що організатори вбивства вийшли на нього через неї. За кілька місяців до нападу їй подзвонив невідомий і представився працівником Служби безпеки України. Чоловік сказав, що вона купила ліки, вироблені в "ДНР" і тому її підозрюють у "фінансуванні тероризму". Після цього співрозмовник запропонував родичці Шалаєва співпрацю в обмін на непритягнення до відповідальності. Вона погодилася. Згодом співрозмовник попросив її зв’язати його з Сергієм, вони почали співпрацювати. І, як припустила родичка Шалаєва в свідченнях, він убив Ганула, впевнений, що виконує завдання СБУ.
Через два місяці, 1 травня замах пережив іще один відомий одесит ― волонтер і блогер Сергій Стерненко. Невідома йому жінка підстерегла його біля під’їзду й вистрілила з пістолета. Куля пройшла наскрізь через стегно. Охоронець Стерненка затримав нападницю на місці злочину. На суді її адвокат розповів, що її завербували в такий же спосіб, як і підозрюваного у вбивстві Ганула. Невідомий подзвонив їй, представився працівником СБУ, залякав та схилив до співпраці. Адвокат підозрюваної та сам Стерненко впевнені, що насправді її співрозмовник був представником не СБУ, а російських спецслужб.
Поки що слідство не встановило особи організаторів та замовників ні замаху на Стерненка, ні вбивства Ганула.
"Мені хочеться вірити, що [до встановлення всіх причетних] докладається максимум зусиль, але мене тривожить інформаційна тиша, ― зізналася вдова Ганула. ― Вже стільки часу пройшло ― три місяці ― а жодних подробиць немає, нічого не говорять".
Підозрюваний у вбивстві Ганула, командир механізованого взводу 28-ї бригади Сергій Шалаєв під час засідання суду в Одесі, 16 березня 2025 року
Суд над Майоренком
19 червня конвоїри завели до зали Приморського суду Одеси Миколу Майоренка, обвинуваченого в організації першого нападу на Ганула, який він, за версією слідства, не встиг довести до кінця. Прокурор зачитав обвинувальний акт і розповів, як підсудний готував злочин.
За версією слідства, у вересні 2024 року він отримав "від невстановленої особи" замовлення на вбивство Ганула за грошову винагороду. Майоренко приїхав до Одеси й почав збирати інформацію про місце проживання активіста, його автівку, маршрути пересування ― і підшукувати кілера. Зрештою, він домовився про це з людиною, яка фігурує у справі під вигаданим ім’ям "Віктор Прокопенко". 27 вересня вони вперше зустрілися в одеському пабі "Шкіпер", де Майоренко запропонував Прокопенку або знайти кілера для вбивства Ганула, або зробити це самому. Також він сказав купити пістолет та запропонував 90 тисяч доларів. Прокопенко погодився, але відразу повідомив про це правоохоронців і почав таємно записувати розмови з Майоренком.
9 жовтня вони знову зустрілися в "Шкіпері" й Майоренко розповів Прокопенку про "спосіб життя, звички, розпорядок життя, місце проживання та сферу діяльності Ганула". А також запропонував за 80 тисяч доларів вбити ще одну людину ― Геннадія Бейбутяна. В обвинувальному акті йдеться, що Майоренко запропонував почати саме з Бейбутяна, бо до нападу на Ганула треба готуватися ретельніше "зважаючи на широку медійність Ганула і на те, що вбивство останнього буде мати широкий резонанс, який потягне за собою залучення всіх сил та засобів правоохоронної системи".
Пізніше Майоренко ще кілька разів зустрічався з Прокопенком. Той повідомив, що знайшов кілера і отримав від організатора близько двох тисяч доларів завдатку. 19 жовтня СБУ та поліція інсценували вбивство, після чого Прокопенко знову зустрівся з підсудним і передав фото та відео "вбитого" Бейбутяна. Після цього Майоренко відзвітував замовнику про виконання вбивства та передав йому номер криптогаманця виконавця для розрахунку. Того ж дня Майоренка затримали в одеському ресторані "Щастя". Правоохоронці знайшли у затриманого гранату Ф1 та підроблений український паспорт на чуже ім’я. Через це його звинувачують іще й у незаконному зберіганні зброї та підробці документів.
Майоренко на суді був спокійним, на питання суддів відповідав із посмішкою. Він сказав, що народився в Київській області, має середню освіту та останнім часом живе між Львовом та Одесою. У нього п’ятеро дітей, четверо з яких неповнолітні. Майоренко додав, що має подвійне громадянство ― українське та ізраїльське. На питання про рід занять відповів: "нічим не займаюсь". Обвинувачення, за словами Майоренка, йому зрозумілі ― але вину він не визнає.
Микола Майоренко в залі одеського суду 19 червня 2025 року. Його обвинувачують у замахах на вбивство Геннадія Бейбутяна та Дем'яна Ганула. Прокурори стверджують, що 43-річний львів’янин приїхав до Одеси ще у вересні 2024-го, щоб виконати завдання від кураторів з Росії
Суд визначив, як далі слухатиме справу. Спочатку буде досліджено письмові і речові докази, потім допитано свідків і потерпілих, а наприкінці ― самого обвинуваченого.
Адвокат Майоренка брав участь у суді через відеозв’язок. Суспільне намагалося детальніше вточнити у нього позицію захисту, проте на дзвінки він не відповів. Потерпілий Бейбутян теж проігнорував повідомлення журналістів.
Після смерті Ганула другою потерпілою у справі стала його вдова Жанна Вознюк. Вона сказала, що вважає Майоренка винним і проситиме для нього максимальне покарання.
Статті, які йому інкримінують, передбачають від 10 років колонії до пожиттєвого ув’язнення.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Василь Поворознюк також позбувся прав на володіннями квартирами на Київщині та Луганщині і будинком на Вінниччині.
За матеріалами Служби безпеки до 11 років позбавлення волі заочно засуджено підсанкційного митрополита Луганської єпархії УПЦ (МП) Василя Поворознюка, який співпрацює з рашистами на тимчасово захоплених територіях, повідомляє пресцентр СБУ.
Крім цього, суд призначив конфіскувати і передати в дохід держави все належне клірику майно. Йдеться про дві квартири: одна в Бориспільському районі Київщини, інша – в Луганській області, а також приватний будинок на Вінниччині. Також серед конфіскованого – два авто засудженого, серед яких Toyota Land Cruiser 200.
За матеріалами справи, Поворознюк одним з перших в регіоні публічно підтримав повномасштабну війну РФ проти України.
Задокументовано, що у вересні 2022 року клірик прибув до Кремля для участі у церемонії так званого «приєднання» тимчасово окупованих територій України до складу країни-агресора.
Крім того, у травні того ж року Поворознюк поширював ворожу пропаганду під час засідання «круглого столу» у Луганську. Цей захід проводили під керівництвом гауляйтера Леоніда Пасічника і активно висвітлювали кремлівські медіа.
Поворознюк неодноразово давав інтерв’ю російським пропагандистам, де закликав до продовження війни проти України та захоплення нових територій нашої держави.
На підставі зібраних доказів суд визнав клірика винним за ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України (пособництво державі-агресору).
Додатково суд постановив позбавити Поворознюка права обіймати будь-які посади в релігійних організаціях на строк 13 років.
Оскільки засуджений переховується від правосуддя на тимчасово окупованій частині території Луганщини, тривають комплексні заходи для притягнення його до відповідальності.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Ворожа агентка завербувала колишнього працівника Укрзалізниці для відслідковування ешелонів з армійською технікою.
Кіберфахівці Служби безпеки затримали ще двох агентів російської воєнної розвідки (більш відомої як ГРУ) в Одесі. Зловмисники діяли в парі та коригували атаки агресора по Силах оборони на півдні України, повідомляє пресцентр СБУ.
За матеріалами справи, збором розвідданих займалася 61-річна лікарка-реабілітолог. Щоб готувати для рашистів більше інформації, вона залучила до співпраці свого знайомого – 36-річного експрацівника Укрзалізниці.
СБУ перехопила телефонну розмову, в якій чоловік отримує завдання від куратора – кадрового співробітника російського ГРУ.
Під час інструктажу ворожий спецслужбіст визначив своєму поплічнику пріоритетні цілі для вогневого ураження. Серед них – бойові позиції ППО та запасні командні пункти українських військ, які захищають Одесу і акваторію Чорного моря.
Також окупанти намагалися поцілити по вантажних ешелонах ЗСУ. Для цього російська агентура мала дістати графіки руху військових поїздів та геолокації їхніх зупинок на транзитних станціях.
Що стосується завдань лікарки-реабілітолога, то під виглядом роботи з військовими пацієнтами жінка завуальовано розпитувала у них про місця базування Сил оборони.
Також за інструкцією куратора обоє агентів обходили місто та його околиці, де на телефонну камеру фіксували потенційні цілі.
Кіберфахівці СБУ задокументували кожен крок фігурантів і затримали їх за місцем проживання. Одночасно Служба безпеки провела комплексні заходи для убезпечення локацій українських військ.
Слідчі СБУ повідомили агентам про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).
Зловмисники перебувають під вартою без права внесення застави. Їм загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Андрій Матюха - засновник групи компаній FAVBET, президент благодійного фонду Favbet Foundation
Благодійний фонд Favbet Foundation під керівництвом Андрія Матюхи продовжує системну роботу з підтримки молодих українських спортсменів у період повномасштабної війни. Фонд реалізує кілька ключових програм, спрямованих на фізичний та психологічний розвиток дітей, які постраждали від бойових дій.
"Сильніші разом": світле майбутнє чи ширма для бізнесу
З 2020 року Favbet Foundation працює з тренерами та спортивними клубами, створюючи стабільне середовище для дітей із родин військовослужбовців та внутрішньо переміщених осіб.
У межах програми діти можуть безкоштовно відвідувати в Києві секції:
- футболу,
- баскетболу,
- боротьби,
- боксу,
- бойового самбо.
"Наше завдання — створити простір, де дитина може стабільно розвиватися не лише фізично, а й психологічно та соціально", — зазначає Андрій Валерійович Матюха, президент Favbet Foundation.
"Олімпійські Надії": спортсмени для слави Favbet чи справжня допомога
У травні в дитячо-юнацькій спортивній школі №14 за підтримки фонду відбулися чемпіонат з дзюдо та боксерський фестиваль «Олімпійські надії». Участь взяли понад 200 спортсменів віком до 16 років з провідних спортивних клубів столиці.
Фонд за підтримки Андрія Матюхи також реалізує програму міжнародної підтримки молодих українських талантів, забезпечуючи логістику участі у змаганнях, фінансування екіпірування та організаційну допомогу.
"Клуб Супергероїв": заручники благодійності чи реальна підтримка
У межах програми Favbet Kids створено ініціативу «Клуб Супергероїв» — простір для дітей віком від 6 до 14 років, які є внутрішньо переміщеними особами або дітьми військовослужбовців. Проєкт реалізується фондом Андрія Матюхи на постійній основі в партнерстві з місцевими спортивними клубами.
Від спорту до IT: чи справді Матюха піклується про всебічний розвиток
У 2023 році Андрій Матюха та його фонд передав понад 5500 комплектів спортивного інвентарю та навчальних матеріалів для школярів по всій Україні. Понад 350 підлітків отримали можливість безкоштовно пройти базові ІТ-курси.
У 2025 році Андрій Матюха також запустив проєкт з навчання першій допомозі для спортсменів.
Матюха і Favbet: спадщина чи контроверсії
Favbet Foundation працює під керівництвом Андрія Матюхи, який заснував компанію Favbet у 1999 році. З 2010-х років компанія підтримала десятки футбольних клубів України та стала титульним спонсором Професійної футбольної ліги України. У 2025 році управління компанією передано синові Андрія Матюхи — Дмитру Матюсі.
Як вже повідолмляв «CRiME», меценат також активно підтримує вітчизняні медичні заклади. Зокрема, Національна дитяча лікарня «Охматдит» отримала сучасну хірургічну систему Thompson вартістю понад 2,2 млн грн — завдяки Фонду Андрія Матюхи та Good Donations. За словами лікарів, обладнання вже допомогло провести понад 60 складних операцій, зокрема на дітях з онкологією та вродженими вадами.
Андрей Матюха - основатель группы компаний FAVBET, президент благотворительного фонда Favbet Foundation
Благотворительный фонд Favbet Foundation под руководством Андрея Матюхи продолжает системную работу по поддержке молодых украинских спортсменов в период полномасштабной войны. Фонд реализует несколько ключевых программ, направленных на физическое и психологическое развитие детей, пострадавших от боевых действий.
"Сильнее вместе": светлое будущее или ширма для бизнеса
С 2020 года Favbet Foundation работает с тренерами и спортивными клубами, создавая стабильную среду для детей из семей военнослужащих и внутренне перемещенных лиц.
В рамках программы дети могут бесплатно посещать в Киеве секции:
- футбола,
- баскетбола,
- борьбы,
- бокса,
- боевого самбо.
"Наша задача - создать пространство, где ребенок может стабильно развиваться не только физически, но и психологически и социально", - отмечает Андрей Валерьевич Матюха, президент Favbet Foundation.
"Олимпийские Надежды": спортсмены для славы Favbet или настоящая помощь
В мае в детско-юношеской спортивной школе №14 при поддержке фонда состоялись чемпионат по дзюдо и боксерский фестиваль "Олимпийские надежды". Участие приняли более 200 спортсменов в возрасте до 16 лет из ведущих спортивных клубов столицы.
Фонд при поддержке Андрея Матюхи также реализует программу международной поддержки молодых украинских талантов, обеспечивая логистику участия в соревнованиях, финансирование экипировки и организационную помощь.
«Клуб Супергероев»: заложники благотворительности или реальная поддержка
В рамках программы Favbet Kids создана инициатива «Клуб Супергероев» - пространство для детей в возрасте от 6 до 14 лет, которые являются внутренне перемещенными лицами или детьми военнослужащих. Проект реализуется фондом Андрея Матюхи на постоянной основе в партнерстве с местными спортивными клубами.
От спорта до IT: действительно ли Матюха заботится о всестороннем развитии
В 2023 году Андрей Матюха и его фонд передал более 5500 комплектов спортивного инвентаря и учебных материалов для школьников по всей Украине. Более 350 подростков получили возможность бесплатно пройти базовые ІТ-курсы.
В 2025 году Андрей Матюха также запустил проект по обучению первой помощи для спортсменов.
Матюха и Favbet: наследие или контроверсии
Favbet Foundation работает под руководством Андрея Матюхи, который основал компанию Favbet в 1999 году. С 2010-х годов компания поддержала десятки футбольных клубов Украины и стала титульным спонсором Профессиональной футбольной лиги Украины. В 2025 году управление компанией передано сыну Андрея Матюхи - Дмитрию Матюхе.
Как уже сообщал «CRiME», меценат також активно підтримує вітчизняні медичні заклади. В частности, Национальная детская больница «Охматдет» получила современную хирургическую систему Thompson стоимостью более 2,2 млн грн - благодаря Фонду Андрея Матюхи и Good Donations. По словам врачей, оборудование уже помогло провести более 60 сложных операций, в том числе на детях с онкологией и врожденными пороками.
Виконавець «замовлення» не знав, у кого саме мав стріляти.
Шевченківський районний суд Києва виніс вирок у резонансній справі про вбивство трирічної дитини. Судовий процес почався у грудні 2020-го, ще під час пандемії COVID-19, і закінчився у першій інстанції, коли в країні триває повномасштабна війна, пише Судовий репортер.
Єдиний постріл
1 грудня 2019 року близько 16:50 в центрі столиці стріляли в позашляховик Range Rover. У машині був депутат Київоблради Вʼячеслав Соболєв із дружиною і двома малолітніми дітьми.
Через пʼять років, у січні 2025-го, дружина Соболєва так у судовому засіданні пригадувала цей день:
— 1 грудня ми приїхали з сімʼєю в ресторан «Маріо». Ми там пообідали і збиралися їхати купувати будку для собачки. Сіли всі в машину і я сиділа спереду з чоловіком, донька з чоловіком були ззаду. Ми підїжджаємо до світлофора. Зупинилися, тому що горіло червоне світло. Хлопчик мій говорив зі мною, був дуже близько до мене. І тут я відчула якийсь поштовх, щось незрозуміле, щось посипалося. Я починаю кричати чоловіку: «Поїхали, це куля». Я розвертаюся назад, а мого хлопчика немає. Ми зупинилися і всі вибігли з машини. В «Маріо» ще були друзі наші і вони підбігли до нас. Мій чоловік каже: «Беріть на руки Сашу, будемо спасати Сашу». Я підходжу до синочка і дивлюся, а в нього постріл у голівоньку. Я вертаюсь подивитися в машину, що там. А там просто мізки мого сина, в машині. Моя донька кричала, вона дуже злякалася. Я не можу навіть говорити про цей день наскільки це важко і наскільки це страшно. Я просто не розумію, як людина може посягнути на життя іншої людини, холоднокровно вбити.
Справу розслідували по гарячих слідах. Двох підозрюваних — 20-річного Андрія Лаврегу і 19-річного Євгена Семенова — затримали вже наступного дня. Вони колишні бійці батальйону «Аратта» Української добровольчої армії, воювали на Донбасі. Наступні роки Лаврега і Семенов проведуть під вартою в очікуванні вироку.
Із доказів, що розглядалися в судових засіданнях, відомо, що хлопців на місці злочину зафіксували камери відеоспостереження. У кімнаті гуртожитку, де їх затримували, знайшли мобільний телефон, з якого Лаврега звітував про виконану роботу своїм кураторам, які перебували за кордоном. За версією обвинувачення, за замах на Соболєва виконавцю пообіцяли 40 тисяч доларів США.
У день затримання Лаврега і Семенов узяли участь у слідчому експерименті і детально розповіли, що робили до під час та після вбивства. З гаражу вилучили зброю, на якій було ДНК Лавреги. На руках Семенова знайшли сліди речовини, що містить продукти пострілу.
Телефонні трафіки дозволили правоохоронцям досить точно відтворити обставини підготовки злочину і встановити звʼязки між співучасниками.
У розшук оголосили колишніх учасників ультраправого руху «Традиція і порядок» — 26-річного громадянина Росії Юсупа Абуєва як організатора злочину, і 22-річного Юрія Ткаченка як пособника.
Андрій Лаврега, Юрій Ткаченко і Євген Семенов на лаві підсудних
Слідчі відшукали двох свідків, в яких у листопаді 2019-го Абуєв і Ткаченко орендували гараж у центрі Києва у гаражному кооперативі «Залізничник». У ніч на 6 листопада 2019 р. Абуєв і Ткаченко зустрілися з Лаврегою біля ТРЦ «Лавіна Молл» по вулиці Берковецькій і потім відвезли Лаврегу до гаража. Там Абуєв дав Лаврезі зброю і тисячу доларів. Цієї ж ночі Абуєв показав Лаврезі ресторан «Маріо». Соболєв був власником закладу, часто бував там і тому це вважалося найбільш сприятливим місцем для вбивства.
Як зʼясувалося, ще 7 листопада 2019-го, за три тижні до вбивства, Абуєв і Ткаченко з трьома своїми друзями вилетіли на Кіпр, нібито, у відпустку. За версією правоохоронців, чоловіки створювали собі алібі. А також, ймовірно, ховалися там від іншої кримінальної справи.
За кілька місяців до цього, в липні 2019-го Ткаченко, Абуєв та ще деякі їх однодумці публічно оголосили про вихід із «Традиції і порядку» через незгоду з її «курсом розвитку».
За версією правоохоронців, після цього хлопці створили банду, яка на замовлення вибивала борги і активно діяла в Києві у вересні-жовтні 2019 року.
Діяльність оформили під видом юридичної фірми ТОВ «Правовий центр Лоєрс». Співучасниками злочинної організації вважають також двох колишніх працівників поліції, а всього підозри повідомили вісьмом особам, включно з Абуєвим.
У людей вимагали значні суми грошей, погрожували викраденням і позбавленням волі, убивством дітей і внуків. Для більшого ефекту вимагачі показували потерпілим фото їх членів сімʼї.
У ніч із 13 на 14 вересня 2019 року, невстановлений учасник злочинної організації за дорученням керівників пошкодив автомобіль “боржника”, проколовши шини, розбивши дзеркало заднього виду і бокове вікно автомобіля. А також фарбою помаранчевого кольору виконав на автівці надпис «Верни бабло» і підкинув всередину відрізану голову свині.
«Стріляти бажано в район голови»
Лаврега вважався одним із найкращих снайперів, тривалий час брав участь у бойових діях у Донецькій області.
Як сам розповів у суді, ще школярем він вступив до Правого сектору і проходив там бойову підготовку, канікули проводив у навчальних центрах. У 2015-му мав перші три ротації на фронт. У 2016 році, отримавши атестат, вступив до підрозділу «Чорний туман» і вирушив на Донбас. У диверсійно-штурмовій групі «Ведмеді» служив як снайпер-розвідник. У серпні 2019-го Лаврега вирішив закінчити військову службу і почати інше життя. Його дівчина чекала дитину, вони заручилися і молодий чоловік шукав заробітку.
— Абуєв найняв мене як колишнього розвідника для спостереження і збору інформації по трьох точках в місті Київ. Першою точкою він назвав ресторан на набережній Дніпра. Абуєв сам зняв цю точку з огляду, так як його цікавила парковка, заїзд в яку був зі сторони Дніпра і проводити спостереження було неможливо. Друга точка — ЖК в районі [вулиці] Шовковичної… Це закритий комплекс. За наданою Абуєвим інформацією, там проживала особа, яка змінила місце проживання і Абуєва цікавило, чи це правдива інформація. Мені потрібно було або підтвердити, або спростувати. Близько 13 днів я спостерігав за комплексом, автомобілів з номерними знаками, які надав Абуєв, не було. Після цього точку на вулиці Шовковичній було знято.
Я перейшов до третьої точки — це був ресторан «Маріо» на вулиці Льва Толстого, 14-А. За наданою інформацією, у ресторані часто бувала особа, яка цікавила Абуєва. Якщо коротко, боржник, який взяв велику суму коштів у людини. Коли прийшов час виплачувати борг, переговорники приїхали до боржника, але той, як виявилося, пересів на броньоване авто і найняв охорону. Абуєву було відомо, що боржник пересувався на двох машинах — Range Rover, тонований, броньований і машина супроводу Toyota Land Cruiser, в якій була озброєна охорона. Переговорники не стали більше підходити до боржника, так як боялись за своє життя.
Людина, яка дала кошти, звернулась до Абуєва з проханням налякати боржника, так як борги він відмовився повертати і до себе на переговори не підпускав.
По ресторану «Маріо» я мав спостерігати за автомобілями. Нас цікавили машини з супроводом. Протягом двох-трьох тижнів я збирав інформацію і в той же час займався пристрілкою зброї. Абуєв пояснив, що з 7 числа (листопада – ред.) мав відлетіти на Кіпр по особистим питанням. Через два тижні мав повернутися і бути безпосередньо задіяним і керувати цією операцією. Але Абуєв не зʼявився. Минуло два тижні. Інформація, яку надав Абуєв, не була підтвердженою. Тобто машини, які його цікавили, не зʼявлялися.
Юсуп Абуєв
Ближче до кінця місяця Абуєв сказав, щоб я зосередився на точці по «Маріо» і знайшов житло поблизу.
Казав, що по цьому боржнику треба відпрацювати. Запитував, чи можу я прострелити йому ногу. Але я пояснив, що на прохідній біля ресторану «Маріо», по-перше, рухається багато автомобілів. По-друге, можуть бути цивільні особи, яких може зачепити куля. Я по собі знаю, що таке постріл в ногу, в мене було кульове поранення. Я пояснив, що стегно не зупиняє і куля продовжує рухатися… Є великий ризик, що куля при виході може пошкодити артерію на внутрішній частині ноги і спричинити смерть через хвилину.
Абуєв сказав, що йому потрібно максимально лаконічно, чітко і ясно дати зрозуміти [боржнику], що він повинен повернути борги. Ми будемо працювати, якщо не по ньому, то по машині. В лобове скло, будемо стріляти по броньованому склу, бажано в район голови. Броньоване скло після попадання кулі стає білим… Все потрібно було зробити, як висловився Абуєв, ніби в кіно. Я мав знайти точку обстрілу по лобовому склу. Я цього зробити не зміг. Знайти квартиру в центрі Києва на два місяці чи на місяць виявилося нереально, якщо в тебе донецька прописка. У мене в паспорті (підробленому — ред.) донецька прописка і ніхто не хотів мені здавати квартиру.
Тому було вирішено Абуєвим, що я маю заселитися до готелю «Фаєр Інн». Я не знайшов точки огляду для роботи по лобовому склу, то робота велась по водійському боковому, — пояснив Лаврега у своїх показаннях.
Ще на стадії досудового слідства зʼявилась інформація, що Лаврега помилково стріляв у Соболєва. Начебто, обʼєктом посягання був Нодар Асоян відомий у кримінальному світі як Нодар Руставський. І це була не просто чергова плітка. Така версія досліджувалася в рамках виділеного кримінального провадження, коли справу Семенова і Лавреги вже слухали в суді по суті. Поліція допитала особистого водія і охоронців Асояна. Ті повідомили, що їх шеф не мав «Рендж Ровера» і Лаврега почав працювати, коли авторитета уже місяць як не було в країні.
Із протоколу допиту Лавреги на поліграфі відомо, що йому також ставили запитання, чи не був обʼєктом замаху Сергій Коротких (Боцман). Це учасник неонацистських організацій Росії та Білорусі, який у 2014 році переїхав в Україну, воював у складі батальйону «Азов», а потім працював у Міністерстві внутрішніх справ за Арсена Авакова.
Під час допиту в суді Лаврега пояснив, що від Абуєва він отримав три різні завдання. Спочатку мав стежити за парковкою ресторану на набережній Дніпра. Хто саме приїздив у ресторан йому не говорили, бо так ніби було безпечніше для нього і для замовника. Як зʼясувалося, біля парковки ресторану неможливо було облаштувати спостереження, тож цю точку швидко зняли.
На вулиці Шовковичній він стежив за Нодаром Асояном. Лаврега каже, що роботодавець назвав йому це імʼя і показав фото. Зі слів Абуєва, тут проживала особа, яка, скоріш за все, змінила місце проживання, і треба було переконатися, чи вона там зʼявляється. Асоян їздив на авто з номерами, що мають чотири одиниці. Два тижні хлопець мав спостерігати за ЖК. Такого авто не помітив. Тоді Абуєв сказав покинути точку і переміститися до «Маріо».
Стеження за рестораном Лаврега спочатку вів із кавʼярні навпроти — «Ветерано Кава». Як запевняє обвинувачений, йому не сказали імені особи, яку він мав знайти. Завданням було помітити автомобіль Рендж Ровер, який їздить у супроводі Ленд Крузера.
Лише 1 грудня 2019-го Лаврезі від Абуєва “прилетів” номер автомобіля — три нулі і одиниця. Це був номер автомобіля В’ячеслава Соболєва.
— 1 грудня 2019 року зранку зі мною звʼязався Абуєв і дав команду заселятися в готель. Він був дуже стурбований тим, що за місяць я жодного разу не бачив автомобіля, який його цікавив. Сказав: «Заселяйся навіть на тиждень, дивись навіть сутками, але ти повинен знайти ту машину», - згадує Лаврега.
У готелі він зареєструвався за підробленим паспортом на імʼя вихідця з Донеччини Стрельнікова. У номері облаштував місце для стрільби на балконі. Кімната була на третьому поверсі і щоб залишитися непоміченим він скористався великою коробкою «Нової пошти», в якій зробив отвір для ствола гвинтівки.
Семенов того дня відпочивав у кальянній за 100 метрів від ресторану «Маріо». Лаврега по телефону попросив його вийти на вулицю і подивитися за чорним джипом і маякнути, як хтось підійде до машини. На прохання Лавреги Семенов приніс під готель курʼєрську сумку Glovo і велосипед. Після того, як пролунав постріл, Лаврега вийшов із готелю, зустрівся із Семеновим, поклав у сумку Glovo свій рюкзак і сказав на велосипеді відвезти її в гараж. Йдучи слідом, Лаврега по дорозі до гаражу розламав і викинув мобільний телефон, яким користувався під час скоєння злочину, підроблений паспорт і окуляри.
«Вся проблема через Лаврегу»
Лаврега частково визнав вину — неправомірність поводження зі зброєю, використання підробленого паспорта і вбивство дитини з необережності. Але заперечив намір убити чи поранити Соболєва, кажучи, що метою було залякування.
— Я взагалі не бачив, що хтось крім водія сідає в автомобіль. Звідки там могла взятися дитина?! Все відбувалося максимально швидко. Водій вскочив в машину, одразу виїхав, зупинився на світлофорі і постріл. Я зв’язався з Абуєвим, запитав, що сталося. Він почав мене заспокоювати, сказав: «Це дезінформація. У мене там праюцюють журналісти. Це все вкид, щоб виконавці здалися, щоб у них почала совість грати» (…) Злочин було скоєно в центрі міста, де було повно народу. Це була показуха! Якби хотіли вбити людину, її убили б десь бозна-де, але не в центрі міста. Соболєв живе в Лісниках, куди добиратись по безлюдній дорозі. Абсолютно спокійно як було скоєно замах на Сергія Шефіра: стріляли по машині, ніхто не бачив, ніхто не чув. Соболєв займався велоспортом. Кожного ранку катається велосипедом зі свого будинку по території Лісників… Якби хотіли його вбити, то протягом 5 років найняли б інших виконавців і вбили б. Нікому не потрібна його смерть, ну серйозно, — говорив Лаврега.
Адвокат Сергій Козим повідомив, що Лаврега як професійний снайпер стріляє на відстань до півтора тисячі метрів. А тому за бажання міг зробити точний й смертельний постріл у статичну ціль на відстані 100 метрів:
— Здійснив постріл з відстані 100 метрів у темний час доби, без обладнання для нічної стрільби, через затоноване водійське війкно автомобіля, коли той почав рухатись. Рух автобіля, темрява, затоноване скло та відсутність нічного приціла створювали умови, які значно ускладнювали прицільну стрільбу та унеможливювали точне ураження з наміром убити Соболєва. Якби Лаврега мав намір на вбиство, він міг здійснити постріл раніше, коли Соболєв підходив до автомобіля і був добре видимий при штучному освітленні вулиці (…) Як професійний снайпер Лаврега свідомо обрав момент, коли автомобіль рушив, що унеможливлювало точне ураження. Він мав можливість здійснити постріл у добре освітленому місці, але не зробив цього.
Відсутність повторних пострілів адвокат також трактує як ознаку того, що Лаврега не мав наміру вбивати.
Семенов і Ткаченко заперечували вину повністю. Лаврега їх у цьому підтримував, кажучи, що Ткаченко «не має до цього ніякого відношення» і Семенов «не був обізнаний»:
— Мені Семенов був потрібен тільки як страховка, щоб мені ніхто в спину не вистрелив, коли я вийшов з готелю. Я Семенова набрав один раз, коли мені треба було відлучитися і все. Попросив глянути, чи до машини хтось підійде. Він буде на гучномовці і скаже, що до машини хтось підійшов (…) Семенов не заходив до гаражного приміщення. Він навіть зброї не бачив. Просто підвіз сумку на моє прохання, я йому не пояснював, що там.
Семенов повідомив суду, що з Лаврегою потоваришував на службі в зоні АТО. Він їхав в Одесу у відпустку. Але на прохання Лавреги затримався на пару днів у Києві. Лаврега казав, що завершить якусь роботу і далі вони разом поїдуть в Одесу.
Семенов каже, що знав, що Лаврега виконує якусь роботу по охороні і не ставив зайвих запитань. На фронті Лаврега, як правило, сам ішов на бойове завдання, а якщо брав напарника, то ним був Семенов. Останній прикривав Лаврегу-снайпера. Його завданням було стріляти чергами, щоби противник не вирахував, що працює снайпер.
На руках у Семенова був порох. Але він заперечував, що контактував зі зброєю і стверджує, що порох лишився з навчань. Пояснював, якщо кілька днів походити на стрільбище без рукавичок, то залишаться порохові опіки, порох вʼїдається у шкіру і нігті.
Одним із ключових свідків у цій справі є колишній учасник «Традиції і порядку» Олександр Раєв. Після шести місяців тримання під вартою він пішов на угоду і визнав, що допоміг Лаврезі і Семенову сховатися після вбивства.
У суді Раєв повідомив, що Ткаченко був у курсі ситуації і використовував його в темну. На прохання Ткаченка він займався переоформленням для продажу автомобіля, фактичним власником якого вважався Абуєв. 3 тисячі доларів із продажу за вказівкою Ткаченка він дав Лаврезі на витрати. Як словами Раєва, за дорученням Ткаченка він купив Лаврезі підроблений паспорт, разів зо пʼять возив його на полігон пристрілювати зброю:
— Ми побачилися у день скоєння злочину. Мене набрав Юрій Миколайович Ткаченко і сказав, що треба десь на ніч поселити Лаврегу терміново. Я не хотів нікуди їхати, бо якесь сімейне свято було, я випив вино, не хотів сідати за кермо, але погодився… Мене набрав Лаврега і сказав, щоб я підʼїжджав на [вулицю] Стеценка, де він тоді тимчасово мешкав. Я на таксі приїхав. До мене вийшов Лаврега. Він був із Семеновим і представив його як Морячка, як свого бойового побратима. Хлопці були схвильовані. Лаврега каже: «Ти новини дивився? Там таке сталося! Якщо ти дивився новини, то це не ми. Це все дезінформація. Я все зробив як треба». Я зрозумів, що справа недобра і хотів вже пошвидше відправити їх.
Раєв домовився із колишнім однокласником, що Лаврега і Семенов переночують у нього в гуртожитку. Наступного дня їх там виявили працівники поліції.
Затримання пособника два роки по тому
Матеріали щодо виконавця Лавреги і пособника Семенова передали до суду в грудні 2020-го. Але 5 березня 2022-го, у перші дні повномасштабного вторгнення, у Києві знайшовся ще один підозрюваний — Юрій Ткаченко. Молодий чоловік стверджує, що добровільно в Україну не повертався і був викрадений з території Північного Кіпру на замовлення потерпілого Соболєва.
— Меня украли насильно неизвестные люди с Кипра. Держали меня на подвалах и пытали — неделю в Турции и три недели в Украине. Угрозами заставили перевести с криптокошелька 40 тысяч долларов. Мне это потом подтвердил даже Соболев в личном общении. Похитители, я так понял, действовали в связке с полицией. Я был на подвале, меня держали прикованным к батарее. Потом куда-то отвезли, снимают мешок с головы, и я уже в кабинете следователя Мартынова… Я вообще официально не пересекал границу обратно. Когда меня удерживали на подвале, я общался с Соболевым. Я ему сказал, что все информация, которой я владею, это информация, которую я получил после происшествия. До этого я ничего не знал, мы были незнакомы, я не знал, как выглядел Соболев. На что он сказал, что он это и так знает, знает, что я абсолютно левый и бесполезный. Мое мнение такое, что если бы я реально был причастен ко всему, я живой из подвала уже бы не вернулся, — розповідав Ткаченко у судовому засіданні.
Юрій Ткаченко
Родина потерпілих публічно обіцяла винагороду — 2 мільйони гривень за інформацію про замовника. У суді Соболєв підтвердив, що хтось відгукнувся на його оголошення, зателефонував і сказав, що може передати одного з виконавців. Так він уперше побачив Ткаченка і потім передав його поліції.
Ткаченко свою провину категорично не визнав і сказав, що Раєв його обмовив, щоб “вигородити” себе:
— Я родился в нормальной, интеллигентной семье среднего достатка. У меня никогда не было проблем с финансами. Я хорошо окончил школу, поступил в универ, три года отучился. У меня неоконченное высшее образование по профилю финансов, которое пришлось поставить на паузу из-за рождения сына. В 2019 году у меня все было хорошо: я недавно женился, у меня родился сын. У меня была своя машина, было где жить. Зарабатывал деньги в сфере ІТ, в крипте. Я хотел создать охранную фирму. У меня и моих товарищей были планы ехать на Кипр и открывать игровые залы, казино. Жизнь только начиналась. Я бы никогда не испортил свою жизнь участием в криминале.
Із Абуєвим, як підтвердив Ткаченко, вони познайомилися приблизно у 2018 році і мали дружні стосунки. За спів Ткаченка, Абуєв був адекватним, хорошим, душею компанії.
Про те, що сталося, як говорив Ткаченко, він дізнався із новин. Абуєв після цього сказав, що будуть підозрювати його і всі хто поряд із ним — у небезпеці. Ткаченко вирішив не повертатися в Україну, тому що боявся за своє життя. Із Абуєвим він перебував аж до свого “викрадення”.
Показання проти Ткаченка дали також Роман Дерманський і Антон Василенко — колишні учасники «Традиції і порядку», які разом із Абуєвим і Ткаченком перебували на Кіпрі. Пізніше ці двоє повернулися в Україну і дали свідчення правоохоронцям.
— Я говорю, если это сделал Тихий (Лаврега – ред.) - вы тут ни при чем. Юсуп [Абуев] говорит: «Как ни при чем?! Это была моя тема. За то, что я деньги выложил. Это была моя тема». Ткаченко говорит: «Я Тихого координировал, был на связи с ним». Так они мне все преподнесли. Я взялся за голову. Время остановилось. А Ткаченко сказал: «Как тебе, Механик, живется с детоубийцами?!». Я участник боевых действий и у меня позывной Механик, — пояснював Василенко. — Ткаченко сказал, что Соболев — он сепар, мы хотим заработать и все, больше он мне не говорил… Потом подошел спросил, как вообще Тихий оказался, как это все произошло. Юсуп сказал, все не так произошло. «Тихий не сделал так, как я сказал. Сказал уехать из Киева, а он остался и к кому-то уехал ночевать». Сказал, что сделал все неправильно. Начал негативно выражаться на Лаврегу. Все проблема произошла из-за Лавреги. Он все сделал неправильно, как говорил Абуев Ткаченко. Мы сели в машину и он (Абуєв — ред.) говорит: «Заказчик недоволен работой. Нужно будет доделать». Вот его били слова. Не уточнил, какая работа. Понятно какая, по Соболеву, по депутату.
Ткаченко з цього приводу заявив, що Соболєв заплатив Дерманському і Василенку за їх показання. Крім того, Дерманський і Василенко досі проходять як обвинувачені по особливо тяжким статтям – участь у злочинній організації і викрадення людини. Але перебувають на свободі і з 2022-го, начебто, беруть участь у бойових діях. Тому в судове засідання для допиту не прийшли і доказом були протоколи їх показань слідчому.
Із “банди” Абуєва Ткаченко сьогодні єдиний, хто сидить. Інші фігуранти вийшли з-під варти ще в 2020-2021 роках. Ткаченко каже, що і в справі щодо “банди” його участь “притягнута за вуха”. Підозру йому повідомили одночасно з підозрою по справі Соболєва. Постраждалий, нібито, гортав Фейсбук, побачив фото Ткаченка і впізнав його.
Обвинувачений Лаврега в останньому слові говорив, що дуже розкаюється і вважає, що це «максимально неприпустима ситуація»:
— Смерть дитини, яка настала внаслідок моїх дій, зламала моє життя так само. Я попросив би вибачення у потерпілих, якби вони були присутні. Хоч і не розраховую, що людина може коли-небудь таке пробачити.
Водночас він звернув увагу суду на дії Соболєва:
— Потерпілий заявляє, що він викрадає людей, дає хабарі, співпрацює з людьми, які найманці. Не соромиться говорити про це в присутності правоохоронців. Потерпілий пропонував гроші за моє життя.
Через можливу загрозу для життю Лавреги, зокрема оперативну інформацію щодо можливого отруєння, його всі ці роки тримали не в звичайному слідчому ізолятора, а в ізоляторі тимчасового тримання ГУНП у місті Києві.
Наостанок Лаврега просив суд дати йому можливість відправитись на фронт. «Якщо мені судилося померти, то я краще зроблю це зі зброєю у руках, захищаючи свою країну», — сказав він.
«На сьогодні один замовник убивства сидить у тюрмі»
Ще у 2019 році перед судовим засідання із обрання запобіжного заходу Соболєв назвав журналістам вісьмох осіб, у яких він вимагав пройти перевірку на детекторі брехні. У списку — колишні судді Вищого господарського суду Віктор Татьков і Артур Ємельянов, а також їх юрист Руслан Браславський і бізнес-партнер Ємельянова Павло Малік. Задовго до вбивства сина, ще у 2016 році Соболєв написав у Facebook, що Ємельянов і його оточення забрали у нього нерухомість у Донецьку, а тепер віджимають торговий центр у Маріуполі і погрожують його сімʼї. Ємельянов через суд зобовʼязав Соболєва спростувати такі твердження.
Також у списку для первірки на поліграф були маріупольський бізнесмен Микола Будика, колишня співробітниця Соболєва і ексдиректорка торгової мережі «Обжора» Євгенія Бурун, колишній «азовець» і ексспівробітник СБУ Михайло Іванюк «Булат» і народний депутат VIII скликання Олександр Грановський, якого в часи президентства Петра Порошенка називали куратором судової влади в Україні.
27 березня 2025 року Соболєв по відеозвʼязку дав показання у судовому засіданні. Для обвинувачених він вимагав найсуворішого покарання і висловив жаль, що в Україні немає смертної кари. Також дав зрозуміти, що для себе він уже знайшов відповіді в цій історії:
— Абуєв прийняв заказ на моє вбивство. У мене є стовідсоткова інформація, від кого приймав, хто гроші платив. У мене є вся ця інформація. Але всьому свій час… Після вбивства ми відслідкували телефонний трафік, я думаю він повинен бути в поліції… Семенов — це друг Лавреги і він його взяв, якісь гроші пообіцяв, тому що Лаврезі був потрібен хтось, щоб наступного дня забрав гроші (плату за роботу від Абуєва – ред.). Лаврега розумів, що якщо він сам піде, то його можуть убити. Семенов також був на місяці убивства. Семенов — такий же вбивця, як і Лаврега..
Коли слідчі і адвокати намагаються щось там придумати, я вам хочу сказати наступне, коли я зустрічався у слідчому ізоляторі з Лаврегою, він не знав, що казати. Коли він казав, що це був замах на якогось авторитета, це неправда. На початку (і в мене всі ці записи є) він казав, що потрібно було вбити чоловіка, який був на Рендж ровері… На перший і на другий день, коли він розмовляв, у мене все це є. Потім почали все змінювати… Він получив заказ виключно на мене. Причому тут знав він чи не знав… Він пішов убивати чоловіка, тобто мене… Поліція допрацює, а потім я покажу, що в мене є, і деякі поліцейські, мабуть, теж сядуть біля тих вбивць (…) Ткаченко був на 100% в матеріалі. Був одне ціле з Абуєвим.
На запитання, чи відчуває сьогодні загрозу для свого життя, Соболєв відповідає так: «На 100%. Якщо є три замовники, які давали гроші… Якщо ці замовники і ще одне звено у цьому, якщо вони зараз на свободі».
Соболєв не розкрив усіх подробиць і не пояснив, за що його замовили:
— Слідством займається Головне слідче управління Нацполу. До справи дуже багато людей залучалося, дуже великі гроші гуляли. В тому числі присутні тут, з якими я спілкувався, брали ці гроші. У мене є інформація від кого, чому і так далі і тому подібне. Цей адвокат, який зі мною спілкувався (адвокат одного з обвинувачених — ред.), на 100% розуміє, чому вони далі хочуть мене вбити… Хоча на сьогодні один замовник убивства сидить у тюрмі (по іншій кримінальній справі — ред.). Хто це, якщо знаєте, це дуже добре. Якщо ні, я потім дам чемодан доказів…
— В якому розмірі була винагорода за ваше вбивство? — уточнив адвокат.
— Півтора мільйона доларів. Коли надали півмільйона, в мене навіть є дата. Той, хто давав півмільйона, давав гроші в євро і вони там спілкувались по курсу.
— Коли саме передавалися кошти? — уточнив адвокат.
— Давайте наступного разу без багатьох свідків, — відповів Соболєв.
***
23 червня 2025 року Шевченківський районний суд Києва визнав обвинувачення доведеним. Андрія Лаврегу засудили до 15 років увʼязнення, а Євгенія Семенова і Юрія Ткаченка до 13 років. Вони мають право оскаржувати вирок.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Набожний нелюд знущаннями доводив до самогубства власних дітей.
На Волині до восьми років тюрми засудили чоловіка, який довів 13-річного сина до самогубства, передає Кореспондент.
Відомо, що хлопець повісився ввечері 12 травня 2023 року. Поліція тоді писала, що підліток "був доведений до відчаю" через систематичні утиски з боку батька.
"Фігурант примушував сина відчувати образу, страх, провину та нікчемність, через що хлопець отримав психологічні травми, які заважали йому розвиватися. Він (батько - ред.) контролював його поведінку та думки, обмежував у будь-яких підліткових розвагах, завантажував роботою та нерідко наносив побої", - розповідали правоохоронці.
Батько проголосив себе "сповідником" дивної віри, за якою всі мають йому підкорятись і виконувати лише його настанови.
"Тотальні обмеження, залякування релігійного змісту, примус до покори та фізичної праці настільки вплинули на емоційний стан хлопця, що він бачив лише один вихід з ситуації - вчинення самогубства", - повідомляли у поліції.
Відомо, що родина є багатодітною і від тиранії батька страждали усі. Декілька років тому самогубство вчинила також одна з доньок у сім’ї. Однак протягом тривалого періоду знущань ані рідні, ані сусіди до поліції з цього приводу не зверталися.
Суд визнав 65-річного чоловіка винним у доведенні сина до самогубства та призначив йому вісім років ув’язнення.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Військовий не постраждав, натомість юнакові загрожує десяток років у тюрмі.
Контррозвідка Служби безпеки та Національна поліція затримали агента російських спецслужб, який на замовлення ворога мав вчинити серію терактів у північних регіонах України. За матеріалами справи, одним із його завдань була ліквідація військового Національної гвардії у Києві, повідомляє пресцентр СБУ.
Для цього ворог заманив українського воїна в один із столичних дворів під виглядом «побачення» із дівчиною з «чата для знайомств».
Коли військовий прибув на локацію, рашисти дистанційно підірвали саморобний вибуховий пристрій (СВП), який знаходився у скутері, припаркованому поруч із «місцем побачення». Внаслідок події ніхто не постраждав.
За матеріалами справи, ворожим агентом виявився 19-річний мешканець Київщини, який шукав «легких заробітків» на Телеграм-каналах.
Після вербування агент прибув до Києва, оселився в орендованій квартирі та за інструкцією куратора виготовив вибухівку.
Далі фігурант придбав скутер, у багажнику якого заховав СВП, і доправив його до місця запланованого теракту.
Після невдалого замаху агент отримав нове завдання: прибути до міста Прилуки на Чернігівщині, оселитися в готелі та готуватися до нових завдань. Одним із них був підпал військового авто, а іншим – підготовка нового теракту.
Правоохоронці затримали фігуранта «по гарячих слідах» одразу після підпалу автівки.
Під час обшуку у затриманого вилучено компоненти до СВП і телефон із доказами роботи на ворога.
Слідчі СБУ повідомили агенту про підозру за ч. 2 ст. 258 Кримінального кодексу України (терористичний акт).
Зловмиснику загрожує до 12 років тюрми з конфіскацією майна.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
За це йому «світить» до семи років в’язниці.
Чоловіки, намагаючись уникнути мобілізації, вишукують найнетривіальніші способи отримання відстрочки. Ось один із таких кейсів — тут фігурант підробив документи, ставши нібито програмістом найбільшого українського банку, пише dev.ua.
Київський районний суд Одеси розглядає справу псевдопрограміста, який отримав право опікунства над малолітніми дітьми, щоб виїхати за кордон. Чоловік сфальсифікував документи, представившись опікунській раді програмістом Приватбанку.
Згідно з матеріалами справи, уродженець міста Ржищів Київської області звинувачується у незаконному переправлення за кордон дітей за попередньою змовою групою осіб. За це йому загрожує до семи років в’язниці.
«Програміст» Приватбанку
Річ у тому, що у серпні 2023 року підозрюваний виявив бажання уникнути мобілізації в Україні та безперешкодно виїхати за її межі. Для цього звернувся до певних осіб, які обрали як спосіб забезпечення безперешкодного виїзду за межі України призначення останнього піклувальником над дітьми, позбавленими батьківського піклування.
Так, чоловік в середині вересня 2023 року звернувся до Служби у справах дітей Черкаської міської ради із заявою про взяття його на облік кандидатів в опікуни. Далі за сприяння певних осіб чоловік отримав рішення щодо встановлення піклування над неповнолітніми дітьми.
З цією метою, при невстановлених обставинах група осіб, що сприяли злочину, підробили в невстановленому місці, час та спосіб довідку про доходи Приватбанку, згідно з якою новоспечений піклувальник начебто працює останні шість місяців у фінустанові на посаді програміста. Також підробили договір оренди квартири і акт обстеження умов проживання потенційного опікуна, які чоловік надав до служби у справах дітей Черкаської міської ради.
Надалі, рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради, враховуючи висновок служби у справах дітей Черкаської міської ради «Про доцільність встановлення піклування та відповідність його інтересам дітей», встановлено піклування над двома неповнолітніми.
Потім псевдопрограміст, використовуючи всі необхідні документи для виїзду за кордон, 14 березня 2024 року незаконно переправив дітей через державний кордон України до Польщі в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині — Медика».
Американська мрія
У матеріалах справи йдеться про те, що чиновники, які організували схему, неодноразово переправляли таких самих клієнтів-хрещених із дітьми до США. Причому в них була спільниця за океаном. У суду є чимало доказів того, що серед чиновників схема із сиротами була добре налагодженою — телефонні дзвінки між організаторами схеми доводять, що вона застосовувалась не вперше.
Новоспеченого опікуна представляли як хрещеного батька сиріт, над якими він взяв опіку для виїзду за кордон.
Вартість таких послуг, згідно з матеріалами справи, — від $2900 до $3500.
Застава
У квітні 2025 року чоловікові повідомлено про підозру у незаконному переправленні дітей через кордон та призначено заставу у розмірі 908 400 грн. 16 червня строк досудового розслідування продовжено до 23 вересня 2025 року. Наразі суд продовжив строк тримання під вартою підозрюваного до 14 серпня 2025 року включно і визначив розмір застави в сумі 757 000 грн.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга, протягом п`яти днів з дня її оголошення.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
слідкуй за нами соціально
свіжі новини
04/07/2025 - 16:14
03/07/2025 - 17:35
03/07/2025 - 17:01
02/07/2025 - 19:49
