зазирнути на темний бік
rss
Джерела в НАБУ стверджують, що мережа контрабанди елітних брендів Dolce & Gabbana, Balmain, Yves Saint Laurent та низки інших модних домів роками працювала в Україні й була вибудувана навколо бізнесмена Тимура Міндіча.
Як пише from-ua.org, поставки підробленого «люксу» йшли контейнерами з Китаю, а їх безперешкодний пропуск через українську митницю забезпечували зв’язки Міндича в Адміністрації морських портів України.
Ключовою фігурою у цій схемі називають Олександра Семиргу — колишнього митника, який раптово став «моряком», очоливши ДП «Адміністрація морських портів України».
Як стверджують джерела, Семирга покривав постачання контрафактної продукції, яка потрапляла до бутиків елітних брендів дружини Міндича Катерини Вербер — Kameron.
На своєму сайті представники Kameron заявляють, що вони «успішна, швидкозростаюча роздрібна компанія, представник DOLCE & GABBANA, SAINT LAURENT, BALMAIN, RALPH LAUREN, POLO RALPH LAUREN, MACH&MACH, FRAME, ETERNE, ALEVI, YVES SOLOMON, NILI LOTAN, PARIS TEXAS, COMPLETEDWORKS та інших в Україні».
Але, як зазначає джерело, лише невелика частина товару, представленого в Kameron, є оригіналом. Все інше при перетині кордону на папері зазначалося як «запчастини» або «технічне обладнання», а фактично до України надходили акуратно упаковані копії люксових брендів, вироблені на китайських фабриках.
Якщо ця інформація підтвердиться, виходить, що клієнтам замість сумок за 3–5 тисяч доларів продавали копії вартістю 400–500 доларів. За день така схема могла приносити родині Міндича до 50 тисяч доларів.
Як працювала схема
Нещодавно стало відомо про раптове звільнення Семирги. Формальна причина — «кадрові зміни», проте співрозмовники у правоохоронних органах пов’язують його відставку з тим, що він неодноразово фігурував у матеріалах про контрабандні потоки, пов’язані з групою Міндича.
За даними джерел, саме Семирга забезпечував «зелені коридори» для контейнерів, які проходили без сканування та поглибленого огляду. Після його відходу логістична ланка фактично обрушилася.
Контейнери з Китаю прибували до портів Одеси та Чорноморська під фальшивими кодами. Після оформлення вантаж потрапляв на склади, контрольовані людьми Міндича. Там підроблені товари переформатовували під «оригінал», вкладали у брендовані коробки, наклеювали QR-коди на спеціально створені фейкові сайти з «гарантією» та додавали наклейки «Made in Italy».
Далі товар розподілявся через структури, пов’язані з дружиною Міндича — Катериною Вербер, об’єднані медійну назвою Kameron. Ця мережа фактично виступала вітриною, куди стікав весь потік фейкового елітного асортименту, видаваного за справжню європейську продукцію.
Нещодавно запроваджені санкції проти Тимура Міндича включають блокування активів, обмеження торгових операцій та можливість призупинення ліцензій і дозволів фірм, фактично контрольованих ним. Це створює реальну загрозу для дистрибуції Dolce & Gabbana, Balmain та інших брендів в Україні у разі підтвердження його фактичного впливу на юридичні особи, оформлені на родичів.
Юристи прямо заявляють: якщо підтвердиться, що мережа Kameron перебуває під реальним управлінням Міндича, дистриб’юторський статус компанії може бути анульований.
Російський слід: сімейні зв’язки Вербер та партнер Міндича
Особливу увагу викликає походження та кар’єрний шлях Катерини Вербер, дружини Міндича.
Її мати, Алла Вербер, багато років обіймала ключові позиції у московському ЦУМі — центрі російської елітної роздрібної торгівлі. Сама Катерина починала кар’єру в Росії, працюючи в ЦУМі та Barvikha Luxury Village.
Джерела стверджують, що саме завдяки цим контактам Міндич отримав доступ до каналів поставок і інформації про ринок «сірого люксу», а також налагоджував співпрацю з китайськими фабриками, які багато років виробляли копії люксових брендів, візуально практично не відрізняючись від оригіналу.
Згідно з опублікованим переліком, Міндич пов’язаний з 17 юридичними особами в Україні, з яких 9 наразі активні. Серед них: «Квартал 95», «Драйв Продакшн», «Квартал ТВ» та інші медіаструктури. Це додає пікантності, оскільки всі ці назви тісно асоціюються з іменем президента України.
Що стосується закордонних активів, Міндич є бенефіціаром британської Meylor Global LLP та співзасновником люксембурзької Mineral Assets Corporation SA, яка до кінця 2024 року володіла часткою в російській компанії з виробництва синтетичних алмазів. Його партнер по цій лінії — громадянин РФ Теймураз Хіхінашвілі.
Ці зв’язки пояснюють, чому санкції США, ЄС та України стосуються не лише українських компаній Міндича, але й його міжнародних активів.
Що відбувається зараз
Після звільнення Семирги у портах почали змінювати схеми контролю. В НАБУ розглядають версію, що обвал логістичної частини схеми може підштовхнути учасників до спроб вивезти документи, переписати активи або перенести центри зберігання товару.
Працівники порту, за словами джерел, вже повідомляють про «дивну активність» на деяких терміналах — а саме спроби екстрено вивезти архіви та вміст окремих складів, раніше пов’язаних з командою Міндича.
У світлі санкцій та відставки Семирги експерти вважають, що мережу контрабанди люксу можуть розкрити значно глибше, ніж планувалося спочатку.
Якщо підтвердиться хоча б частина цих даних — це стане найбільшим ударом по тіньових потоках елітного сегмента за останні роки.
Проте в усій цій історії є ще й своєрідний «цимес» — «елітний» ширвжиток Міндич «втюхував» представникам нинішнього так званого «естеблішменту» України, які, потрапивши у владу та сівши на потоки, фактично залишились сільськими кугутами з відповідними манерами та психологією. Цікаво, як відчувають себе нові багатії з замашками царів у підробленому одязі від Міндича та Вербер, який вони купили за шалені гроші?
Марген Гаджимагомедов потрапив в полон минулого року.
Україна передала Литовській Республіці військовослужбовця РФ, який підозрюється у воєнних злочинах на території нашої держави. За матеріалами справи, фігурант катував полонених, а серед потерпілих від його дій був громадянин Литви, який займався волонтерством в Україні. Екстрадиція відбулася за матеріалами спільного розслідування Служби безпеки, Офісу Генерального прокурора та Національної поліції, повідомляє пресцентр СБУ.
«Це вперше з початку повномасштабної війни, коли наша держава видає затриманого військовослужбовця РФ іншій іноземній державі», – зазначив заступник Голови СБУ бригадний генерал Сергій Наумюк.
Відповідно до матеріалів провадження, затриманий рашист – громадянин країни-агресора Марген Гаджимагомедов, інспектор військової поліції 177-го окремого полку морської піхоти Каспійської флотилії РФ. За матеріалами справи, він катував полонених, які перебували в тюрмі, облаштованій ворогом на території тимчасово окупованого аеродрому в Мелітополі на Запоріжжі.
Серед постраждалих від його дій був волонтер з Литви, який допомагав Силам оборони України з перших днів повномасштабної війни.
Як встановило розслідування, у застінках до полонених застосовували різні тортури: тримали у сейфах, душили до втрати свідомості, підвішували за зв’язані руки, обливали холодною водою на морозі та катували струмом.
Українські захисники взяли рашиста у полон під час боїв у районі Роботиного у серпні 2024 року.
За матеріалами слідчих СБУ та іноземних партнерів, Вільнюський міський суд визнав фігуранта підозрюваним у порушенні Женевських конвенцій, законів та звичаїв війни відповідно до статей 100 і 103 (частина 1) Кримінального кодексу Литовської Республіки.
За запитом Генеральної прокуратури Литви наприкінці жовтня Україна провела процедуру екстрадиції підозрюваного для його притягнення до правосуддя.
«Відповідно до Кримінального кодексу Литовської Республіки, за воєнні злочини проти цивільних осіб та військовополонених, вчинені шляхом їх катування і незаконного позбавлення волі, загрожує покарання у вигляді позбавлення волі від 10 до 20 років або довічне ув’язнення. Тому хочу подякувати колегам з СБУ за їхній значний внесок у це розслідування», – підкреслив заступник Генерального прокурора Литви Гінтас Іванаускас.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Дмитро Хандусенко виявився підпільним мільйонером.
Подорожі у Париж та на озеро Комо, придбання елітної нерухомості та користування люксовими автомобілями Bentley і Range Rover. Дружина новопризначеного в.о. заступника начальника одеської податкової Дмитра Хандусенка у своїх соцмережах активно ділиться подробицями з життя родини. Та як зʼясував Nikcenter, за яскравою обгорткою в Інстаграм криються відсутність коштовного автомобіля та занижені ціни на нерухоме майно у деклараціях посадовця.
Розкішне життя у соцмережах
Наприкінці грудня 2023 року на своїй сторінці в Інстаграм нинішня дружина колишнього заступника начальника Південного офісу Держаудитслужби, а нині в.о. заступника начальника одеської податкової Дмитра Хандусенка Дар’я Кочуріна підбила підсумки. Як зазначила Кочуріна, у січні їй вдалося купити дві квартири, у грудні – забрати авто, на яке чекала дев’ять місяців. А ще – провести зйомки в Парижі (Франція) та на Комо (Італія).
Пізніше в соцмережі Кочуріна, схоже, «засвітила» довгоочікуване авто – блакитний бентлі. Однак у декларації її нинішнього чоловіка Дмитра Хандусенка за 2024 рік жодного бентлі не фігурує. Згідно із зазначеною декларацією, у 2023 році Кочуріна придбала лише лексус 2016 року.
У декларації Дмитра Хандусенка, який працював у Державній фіскальній службі, з 2023-го – в Держаудитслужбі, а з середини цього року – в одеській податковій, за 2023 рік Дар’я Кочуріна взагалі не фігурує. В документі вказана тільки донька, а згадка про Кочуріну з’являється лише в минулорічній декларації посадовця.
У декларації за 2023 рік Дмитро Хандусенко повідомив про придбання квартири, оформленої на нього та доньку. Однак, порівнявши ціни на квартири в цьому будинку, оприлюднені в оголошеннях про продаж, Nikcenter припустив, що вказана в декларації вартість придбаної Хандусенком нерухомості може бути занижена.
Так, на доньку посадовця у 2023 році була оформлена частина квартири за адресою: проспект Шевченка, 33. Квартира площею 120, а не 210 кв. м., як у Хандусенка, наразі продається тут по ціні 220 тис. дол. США, тобто більше дев’яти млн грн.
Квартира більшої площі могла коштувати ще дорожче. Адже, згідно з даними одеської агенції з продажу нерухомості, вартість 1 кв. м у цьому ЖК стартує від 1,6 тис. доларів. Відтак, ринкова вартість квартири на 210 квадратів наразі може складати щонайменше 343 140 доларів, тобто понад 14 млн грн. Але Хандусенку вдалось купити таку нерухомість у 14 разів дешевше її ринкової вартості.
Хоча спершу посадовець задекларував дві однакові квартири, придбані в один день, після запиту Nikcenter Хандусенко подав виправлену декларацію, в якій зазначив вже одну квартиру.
Цікаво, що на колишню дружину Хандусенка Маріанну Грабовенко та на батька посадовця, згідно з даними з реєстру нерухомості, на проспекті Шевченка, 33 оформлені паркомісця. Хоча самі вони, згідно з тим самим реєстром, квартирами у цьому ЖК не володіють.
Також Хандусенко, за даними декларації, у 2023 році придбав приміщення площею понад 70 кв. м. начебто за майже 700 тис. грн. А у декларації, поданій за 2024 рік, цього майна вже не було.
За «акційною» ціною того ж 2023 року посадовцю вдалося придбати не лише квартиру, а й земельну ділянку площею 124 сотки. Її вартість, згідно з декларацією, складає лише 31 тис. грн.
Йдеться про землю в селищі Великодолинське Одеської області. Наразі сотка землі тут продається за майже 100 тис. грн. Відтак, ділянка Хандусенка, розташована там, насправді могла коштувати приблизно 12 млн грн.
Після того, як Nikcenter звернувся до Дмитра Хандусенка із проханням прокоментувати занижені ціни в його декларації, посадовець подав виправлений документ. Так, у новій декларації за 2023 рік, поданій 30 жовтня 2025-го, Хандусенко зазначив, що земельна ділянка з площею 12 487 кв. м розташована в іншому населеному пункті – селі Мирне на Одещині. А її вартість нібито складає ще менше – 25 736 грн. Як зʼясував Nikcenter, земля у цьому населеному пункті дешевша, ніж у Великодолинському, однак все одно у рази дорожча, ніж у декларації Хандусенка.
Зокрема, ми знайшли оголошення про продаж ділянки площею 6 соток за 3 тисячі доларів – близько 126 тис. грн. Порівнюючи з ринковими цінами на землю, можна припустити, що ділянка площею 124 сотки може коштувати не менше 2,6 млн грн.
Зауважимо, що наразі, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, жодної землі у власності Хандусенка вже немає.
А що з доходами, щоб забезпечити такі коштовні придбання? Так, у 2023 році, згідно з декларацією, Хандусенко на держслужбі заробив 72 тис. грн, на 370 тис. грн продав криптовалюти, отримав 980 тис. грн від відчуження нерухомого майна (покупцем виступила його ексдружина Маріанна Грабовенко). Ще 4 млн він задекларував від підприємницької діяльності. Хоча як чиновнику вдалось поєднати роботу в Держаудитслужбі із бізнесом, питання відкрите. Але навіть цих грошей не вистачило б і на одну квартиру, якщо оцінювати її за ринковою вартістю. А в Хандусенка ще й заощадження залишились – 3 млн грн та 70 тис. дол. США готівкою.
До витрат на дорогу нерухомість слід додати й неабиякий автопарк родини. Вартість лише блакитного Bentley Continental GT 2023 року випуску, яким користується Дар’я Кочуріна, перевищує 400 тисяч доларів. Втім, офіційно автомобіль, згідно з даними реєстру МВС, належить її колишньому цивільному чоловіку Віталію Боярському.
Під новий 2025-й рік до цього авто додалося ще одне коштовне придбання – Land Rover Range Rover із салону. Вартість авто, судячи з декларації, складає понад 10 млн грн. Його, згідно з декларацією, було оформлено у лізинг на Кочуріну.
Сам Хандусенко начебто їздить на RANGE ROVER 2013 року, який він отримав у 2022-му від свого батька. Ціна такої автівки варіюється від 30 до близько 50 тис. доларів.
Серед дорогих придбань родини можна відзначити і ювелірні вироби, задекларовані Кочуріною. У вересні 2024 року вона стала власницею каблучки з діамантом вартістю 520 тис. грн.
Родинний бізнес
Дмитро Хандусенко майже безперервно працює на державній службі. Зокрема, у 2015 році він проходив перевірку, згідно з Законом «Про очищення влади», як перший заступник начальника тодішньої Державної податкової інспекції в Малиновському районі Одеси. Тобто він працював у держорганах ще за часів президента-втікача Віктора Януковича.
У 2022 році Хандусенко декілька місяців пропрацював у ТЦК, який з 2019 року очолював Євген Борисов. Як відомо, наразі Борисов перебуває на лаві підсудних через можливу легалізацію майна, набутого незаконним шляхом. Того ж року Хандусенко подав декларацію, у якій зазначив, що працює начальником одного з відділів у Головному управлінні Держподаткової служби Одещини. А в 2023-му – приєднався до керівництва Південного офісу Держаудитслужби.
Згідно з декларацією за 2024 рік, як заступник начальника Південного офісу Держаудитслужби він отримав мільйон гривень, тобто більше 80 тис. грн на місяць. За ті декілька місяців, що він не працював на державу, Дмитро Хандусенко встиг зареєструвати дві компанії – ТОВ «ДіЕндж» і ТОВ «Діенж». Обидві, за КВЕДами, здійснюють роздрібну торгівлю через інтернет.
Зі структури власності офіційно він уже вийшов. Однак принаймні ТОВ «Діенж», схоже, залишилось під контролем родини Хандусенків, адже наразі власником цієї компанії значиться його батько Ігор Хандусенко.
Хандусенко-старший займається бізнесом: окрім ТОВ «Деінж», він є бенефіціаром ТОВ «Торгівельний дім «Зеніт плюс», ТОВ «Агор-екс-ім» і ТОВ «Торгівельний дім «Зеніт ЛТД». Остання компанія в минулому році «засвітилась» у журналістському розслідуванні «ЦПР», присвяченому діяльності цементного заводу в селі Вигода Одеської області – місцеві жителі скаржаться на шкідливі викиди від підприємства.
Журналісти зокрема встановили, що фірма Хандусенка-старшого співпрацює з ТОВ «Дорожна будівельна компанія «Дорсервіс». Ця компанія належить Марині Амірханян – ймовірної родички Араїка Амірханяна – бізнесмена, проти якого у квітні 2021 року було введено персональні санкції РНБО.
Цікаво, що Ігор Хандусенко неодноразово судився за збільшення пенсії, посилаючись зокрема на постанову Кабміну про збільшення виплат для колишніх військовослужбовців і працівників органів внутрішніх справ. Тобто до виходу на пенсію й побудови кар’єри бізнесмена Хандусенко-старший також, схоже, працював на державу.
Ігор Хандусенко ділиться нажитим від бізнесу з сином, адже в декларації нинішнього податківця за 2023 рік вказано, що він отримав від батька майже мільйон гривень у вигляді подарунка в негрошовій формі. Але навіть ці суми не пояснюють коштовні придбання родини посадовця. Можливо, їх забезпечує його нова дружина Дар’я Кочуріна? Із соцмереж відомо, що вона є власницею магазинів одягу Lior, які працюють в Одесі, Києві та Казахстані. Але що по грошах?
Красива картинка, скромніша реальність
12 травня 2024 року Кочуріна опублікувала черговий допис у своєму Інстаграм, у якому згадала, як п’ять років тому, починаючи свій бізнес, заробляла 10 тис. грн на місяць. Зараз же її бізнес розрісся. Скільки вона заробляє зараз, Кочуріна не повідомила, але в соцмережах дружина Хандусенка демонструє розкішний спосіб життя з поїздками за кордон, елітними авто та яскравими святкуваннями.
Дар’я Кочуріна зареєструвалась як ФОП ще у 2016 році в Києві. Тоді її прізвище було Тригуба. У 2022-му вона змінила прізвище на Кочуріна, а у 2024-му – змінила місце реєстрації ФОП з Києва на Одесу. У 2025 році Дар’я Кочуріна ФОП ліквідувала.
У 2017-му в Одеській області такий собі Віталій Боярський реєструє ТОВ «Березівські курчата». Боярський – колишній цивільний чоловік Дар’ї Кочуріної (таке прізвище та по-батькові має її донька, падчерка Хандусенка). У 2024 році до структури власності компанії, яку перейменували в ТОВ «Будинок ліор», увійшла Дар’я Кочуріна. А у 2025-му Віталій Боярський взагалі вийшов зі складу компанії.
Повноправною власницею стала Дар’я Хандусенко – схоже, з одеським чиновником вона офіційно зареєструвала шлюб. Статутний капітал ТОВ «Будинок ліор» збільшився з 3 тис. грн до 6,3 млн грн. При цьому КВЕДи компанії досі пов’язані з сільським господарством.
У 2020 році в Києві Дар’я Тригуба (вона ж наразі Хандусенко) разом із Сергієм Зубенком зареєструвала ТОВ «Ліор бутік». Судячи з допису Кочуріної, саме ці ТОВ і ФОП давали нинішній дружині Дмитра Хандусенка дохід у 10 тис. грн на місяць. Але після знайомства із одеським податківцем бізнес-справи Кочуріної, схоже, пішли вгору. Адже за 2024 рік, судячи з декларації Хандусенка, підприємницька діяльність принесла Кочуріній вже 5,7 млн грн.
Nikcenter спробував дослідити, скільки коштів насправді може приносити бізнес Кочуріної. Щоб дізнатись, скільки податків сплатили її компанії, ми звернулись з відповідним запитом до податкової служби. Але відомство відмовило надати цю інформацію. Можливо, тому, що саме тут працює її чоловік?
Торік Дар’я Кочуріна зареєструвала у Дніпрі ще одне ТОВ «Накарат радіп йонг». Раніше ця компанія називалась «Ліор Україна». У 2025 році її намагались продати на аукціоні через арешт за несплату позики ще від 2020 року. Йдеться про позику у розмірі 12 тис. дол. США, які Дарʼя Кочуріна не змогла сплатити вчасно, що призвело до примусового стягнення. При цьому досі нерухоме майно самої Кочуріної, схоже, також під арештом. А в податковій Дніпра, де має реєстрацію ця компанія, повідомили, що у 2024 року ТОВ «Накарат радіп йонг» жодних податків та зборів не сплачувало.
Працювала в Росії?
У 2024 році Дар’я Кочуріна у своїх соцмережах повідомила про відкриття великого магазину бренду Lior в Казахстані.
Схоже, це – не перший вихід товарів Кочуріної за кордон. В Інстаграмі досі можна знайти сторінку начебто офіційного представника компанії Lior у Росії.
До повномасштабної війни у РФ начебто працював магазин Lior, який зараз, ймовірно, працює за попередньою домовленістю. Судячи з фото, збігається логотип українського та російського Lior, є співпадіння і у фото зі сторінки Кочуріної в Інстаграм, а деякі рекламні зображення для російського магазину відзняті в Одесі.
Продукцію Кочуріної в Росії продавали навіть після початку повномасштабного вторгнення – ще восени 2022-го. Хоча не виключено, що йдеться про залишки товарів.
Зараз в Інстаграм казахського магазину Lior вказано про можливість відправки їхнього одягу по всьому світу. Журналістка Nikcenter написала цьому магазину, щоб дізнатися, чи можлива відправка замовлення до Росії. Однак там відповіли, що в Росію товари не надсилають.
Цікаво, що у 2023 році дружина одеського чиновника Дар’я Кочуріна, судячи з його декларації, позичила 16,7 млн грн у такого собі Коновалова Євгена Геннадійовича. Людина з таким же ПІБ є співзасновником ТОВ «Ростдорстрой» – «улюбленого» підрядника одеських чиновників. Ще одним власником компанії значиться депутат від партії «Довіряй ділам» Юрій Шумахер. Втім, жодних умов цієї позики Хандусенко в декларації не розкрив.
Як пояснюють походження статків?
Nikcenter звернувся по коментар до нинішнього податківця Дмитра Хандусенка та його дружини Дар’ї Кочуріної. Нас цікавило, чому у деклараціях посадовця ціни на нерухомість у рази нижчі за їхню ринкову вартість, відсутність у них бентлі та умови мільйонної позики від власника фірми, пов’язаної з оточенням Геннадія Труханова.
«У 2023 році я не була навіть знайома з Дмитром. Я була в цивільному шлюбі з іншим чоловіком (йдеться про Віталія Боярського – ред.). Я навіть не знаю, за скільки він (Хандусенко – ред.) придбав квартири. Я знаю, що в нього одна квартира. Може, я чогось не знаю. Може, він дружині, яка була в нього до цього, віддав. Я з ним познайомилась 18 грудня 2023 року. Ми спілкувались до літа. І влітку 2024 року я пішла від свого чоловіка. І у грудні вийшла заміж за Дмитра», – розповідає Дар’я.
За її словами, блакитний бентлі, що регулярно з’являється в соцмережах, належить її колишньому чоловіку Віталію Боярському.
«Коли я пішла від свого чоловіка, то він забрав у мене автівку. Він не переписував її на мене, а просто надав право користування. Я не їздила на бентлі. Боярський повернув мені машину після судів, коли ми ділили майно… Бентлі він віддав у травні 2025 року мені, але не переписав ще на мене. Машина у кредиті. Квартиру, яку я купувала у 2023 році, я купувала також з Віталієм Боярським. Вона оформлена на мене та на нього», – додала дружина чиновника.
Показово, що в декларації за 2024 рік Дмитро Хандусенко жодної нерухомості, яка належить його дружині Дар’ї, не вказав: «Я навіть не знала, що треба щось декларувати. Я працювала завжди як ФОП. ФОПу не потрібно щось декларувати. Мені потрібно сплатити податки й подати за звітній період декларацію».
Щодо позики в 16,7 млн грн від співвласника «Ростдорстрою» Дар’я Кочуріна спершу відповіла, що не брала жодної позики, однак пізніше визнала, що знайома з Євгеном Коноваловим – він начебто є другом її батьків. «Так, я в нього займала кошти. Я з ним не працюю й навіть не уявляю, чим він займається», – сказала Кочуріна.
Варто зазначити, що компанія «Ростдорстрой», співзасновником якої виступає людина з таким же ПІБ, що надала позику дружині колишнього держаудитора, а нині податківця Дмитра Хандусенка, є одним з найбільших отримувачів бюджетних підрядів. Ця компанія часто фігурує в судових процесах, пов’язаних із бюджетними грошима, де однією зі сторін виступає Держаудитслужба.
Наприклад, ще з 2023 року триває процес щодо визнання недійсним договору з капітального ремонту та стабілізації стану аварійних ділянок дамби Хаджибейського лиману в Одесі вартістю понад 62 млн грн. Одним з пунктів вимог прокуратури, яка виступає в інтересах держави, зокрема Південного офісу Держаудитслужби, є застосування двосторонньої реституції та стягнення з ТОВ «Ростдорстрой» на користь управління капітального будівництва Одеської міської ради майже 40 млн грн з відшкодуванням для компанії вартості виконаних робіт. Тож, щедра позика для родини Хандусенка може бути зовсім не випадковою?
Зв’язатись із самим Дмитром Хандусенком було непросто. Nikcenter надіслав запит до одеської податкової та на пошту чиновника, вказану при реєстрації його ФОП. Однак Хандусенко відмовився надати коментар.
Єдине, що у відповіді підтвердив Дмитро Хандусенко – свою роботу в період з грудня 2023-го по червень 2025 року в Південному офісі Держаудитслужби. А з 1 липня – в Головному управлінні ДПС в Одеській області. Перевірку відповідно до вимог Закону України «Про очищення влади» він пройшов у 2015 році. Крім цього, 30 жовтня Дмитро Хандусенко подав виправлену декларацію за 2023 рік, в якій щезла друга квартира, а й без того, ймовірно, занижена вартість придбаної земельної ділянки стала ще меншою. Крім того, у виправленому документі з’явилась заробітна плата від ТОВ «Діенж» у розмірі 66,7 тис. грн.
Невідповідності у деклараціях Дмитра Хандусенка, певно, мали би зацікавити Національне агентство з питань запобігання корупції. Адже різниця між задекларованою ним вартістю лише придбаної нерухомості та її ринковою ціною може сягати десятків мільйонів.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Їх судять за шахрайство.
Подільський районний суд Києва затвердив угоду про визнання винуватості в справі про шахрайство, повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок від 13 листопада.
У 2018 році уряд затвердив порядок надання одноразової грошової допомоги родичам загиблих під час Революції гідності, а також особам, які отримали тілесні ушкодження під час акцій протесту в період із 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014-го.
У грудні 2019-го громадянин подав до Офісу генпрокурора заяву про злочин і що він отримав тілесні ушкодження під час Революції гідності.
У заяві чоловік писав, що в ніч із 18 на 19 лютого 2014 року на Майдані Незалежності в Києві працівники «Беркуту» побили його. «Наносили удари по спині, обличчю, удари наносили прикладом автомата, внаслідок чого я отримав перелом трьох ребер і ключиці, вибили мені близько 10 зубів, я втратив зір на праве око, отримав поранення лівої руки від вибуху гранати», — йшлося в заяві.
Очевидцями побиття «беркутом» заявник зазначав двох своїх друзів та інших осіб.
У березні 2021-го чоловікові виплатили 200 тисяч гривень компенсації. Але як потім зʼясувалося, «потерпілий» насправді в лютому 2014-го в Києві не перебував і в акціях протесту участі не брав.
Після успішної виплати товариш цього чоловіка подав аналогічну заяву про злочин, щоб і собі отримати кошти. Він стверджував, що був побитий співробітниками міліції у ніч із 18 на 19 лютого 2014-го, коли біля сцени Майдану допомагав побитому товаришу.
Перший «потерпілий» не зупинився на отриманій виплаті і протягом 2021-2023 років продовжив писати заяви, скарги й клопотання до Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань. Він вимагав включити його до переліку осіб, які отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження під час Революції гідності, і щоб йому виплатили 500 тисяч гривень.
Для підтвердження своєї заяви чоловік залучив двох своїх знайомих, домовившись, що вони будуть давати слідчим однакові, завідомо неправдиві показання про їх перебування на Майдані Незалежності.
У січні 2025-го один із лжепотерпілих уклав угоду про визнання винуватості. У травні 2025-го його засудили до 3 років позбавлення волі, але звільнили з іспитовим строком 2 роки. Цей чоловік у 2021-му писав заяву, щоб його визнали потерпілим, і свідчив на користь свого товариша.
У листопаді суд затвердив ще одну угоду. Чоловіка визнали винним у дачі завідомо неправдивих показань і закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману. Йому призначили покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнивши з іспитовим строком 2 роки.
Обидва обвинувачені зобовʼязалися давати достовірні показання стосовно осіб, причетних до заволодіння державними коштами.
Щодо третього фігуранта, якому держава виплатила 200 тисяч компенсації, вироку наразі немає. Його анкетні дані у вироку не вказувалися із метою дотримання принципу презумпції невинуватості.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Слідство шукає його поплічників в МСЕК.
Син мера Умані Черкаської області незаконно отримав інвалідність, а отримані соціальні виплати програв в онлайн-казино, повідомляє РБК-Україна з посиланням на джерела та прес-службу Національної поліції.
Не маючи жодних медичних підстав, чоловік за допомогою підроблених документів домігся встановлення собі другої групи інвалідності та протягом тривалого часу отримував державну соціальну допомогу. Слідством встановлено, що більшість отриманих коштів він програв у онлайн-казино.
Щоб оформити інвалідність, фігурант за попередньою змовою з медичними працівниками, організував виготовлення фальсифікованого направлення на МСЕК.
На підставі цього документа медико-соціальна експертна комісія безпідставно присвоїла йому другу групу інвалідності безтерміново. Національна поліція вже анулювала незаконно оформлену інвалідність і задокументувала всі обставини її призначення.
Крім того, використовуючи ті самі схеми, чоловік оформив статус внутрішньо переміщеної особи, на який він не мав права, та отримував додаткові соціальні виплати.
У межах розслідування проведено обшуки, вилучено фінансову документацію, матеріали МСЕК, дані банківських рахунків, підроблені довідки та інші докази.
Висновки медико-соціальних експертиз та судово-медичної експертизи підтвердили, що встановлена фігуранту інвалідність була необґрунтованою та не відповідала його реальному стану здоров’я.
Слідчі поліції повідомили фігуранту про підозру у шахрайстві. Поліція також перевіряє можливу причетність медичних працівників, які могли бути залучені до схеми. Досудове розслідування триває.
Про те, що син мера Умані Ірини Плетньової - Назар Плетньов безпідставно оформив інвалідність по опорно-руховому апарату, ще в травні минулого року писало видання Знай. Тоді голова та три члени МСЕК отримали підозру у підробці офіційних документів та службовому підробленні. Під слідством опинилися терапевт, невропатолог, хірург та офтальмолог обласного центру медико-соціальної експертизи, а також ортопеди-травматологи міської лікарні.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Залізничні колії, що ведуть в Україну, підірвав шкідник із Львова разом з гастролером із «ДНР».
Польські спецслужби встановили місцезнаходження ще чотирьох українців, підозрюваних у диверсіях на залізничній інфраструктурі країни. Раніше прем’єр-міністр Дональд Туск повідомив про двох українців, причетних до саботажу: один із них був засуджений судом у Львові за диверсії в Україні та зараз проживає в Білорусі, інший – мешканець Донбасу, який восени цього року в’їхав до Польщі з Білорусі. Обидва після атаки залишили територію Польщі, передає Oboz.ua з посиланням на Onet.
Зазначається, що ці двоє діяли не самостійно. Польські слідчі встановили ще чотирьох спільників, всі вони – громадяни України і наразі перебувають у Польщі. Поліції відомі їхні особи та адреси.
За останні дні на залізничній лінії Варшава – Дорохуськ сталося два акти саботажу. У місті Міка Мазовецького воєводства було здійснено дві спроби спустити поїзд під укіс: одна полягала у встановленні металевого затиску на колії, інша – у підриві рейок.
У неділю, поблизу станції Голомб у Люблінському воєводстві, поїзд із 475 пасажирами був змушений екстрено загальмувати через пошкодження рейок.
У розслідуванні цих інцидентів брали участь високопосадовці та експерти польських спецслужб.
У понеділок прокуратура Польщі розпочала офіційне розслідування за фактом актів терористичної диверсії, спрямованих проти залізничної інфраструктури та скоєних на користь іноземної розвідки.
Згідно з даними польської аналітичної платформи Res Futura Data House, більшість польських коментаторів у соцмережах вважає, що залізницю підірвали українці. Інші популярні версії пов'язані з діяльністю російських спецслужб та навіть з інсценуванням з боку уряду Польщі.
Польська розвідка звинуватила російські спецслужби в організації вибуху на залізничних коліях між Варшавою та Любліном. Комітет нацбезпеки країни продовжує розслідувати інцидент.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Колишнього фіскала підозрюють у відмиванні грошей.
Прокуратура спільно з СБУ забезпечили повернення до державного бюджету понад 130 мільйонів гривень збитків, завданих діями колишнього високопосадовця Державної фіскальної служби Євгеном Бамбізовим, передає "Українська правда".
"Усі кошти вже зараховані на рахунки Державної казначейської служби. Йдеться про посадовця, який є підозрюваним одразу у двох кримінальних провадженнях. У першому - йому інкримінується зловживання службовим становищем під час відшкодування ПДВ одному з підприємств (ч. 2 ст. 364 КК України)", - повідомили в столичній прокуратурі.
У прокуратурі нагадують, що через його дії держава була змушена сплатити підприємству значну пеню за прострочене повернення податку.
В іншому провадженні експосадовцю ДПС повідомлено про підозру в організації схеми системного ухилення від сплати податків та легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.
"Попри масштабність завданих збитків, їх повністю компенсовано. Досудове розслідування у двох кримінальних провадженнях триває", - зазначили в прокуратурі.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
На Дениса Обрезка полювало ФБР.
Громадянина РФ Дениса Обрезка заарештували в Таїланді на острові Пхукет за запитом США. Вашингтон звинувачує його у кіберзлочинах та вимагає екстрадиції. Про це повідомляє американський телеканал CNN, посилаючись на тайське Бюро з розслідування кіберзлочинів (CCIB), передає Кореспондент.
Спецоперація пройшла за участю ФБР та місцевої поліції. Обрезко прибув у країну за тиждень до затримання. Тайські правоохоронці встановили, що росіянин проживав в одному з готелів Пхукет; під час обшуку у нього вилучили ноутбук та телефон.
У посольстві РФ у Таїланді підтвердили російським пропагандистам факт затримання на запит американської влади.
Денис Обрезко навчався у МДТУ ім. Баумана, був зареєстрований в Одинцово і проживав у Москві.
З 2015 по 2017 рік він працював в Академії криптографії — установі при ФСБ, яка займається розвитком криптографічних технологій, захистом інформації та спецзв'язком.
У 2017–2019 роках обіймав посаду старшого спеціаліста у Лабораторії Касперського.
У 2020 році став заступником директора інформаційно-аналітичного центру МНС.
В деяких телефонних базах даних він фігурував із позначкою "Денис ФСБ".
Раніше ЗМІ припускали, що на Пхукеті затримати іншого росіянина — 35-річного Олексія Лукашева, який розшукується ФБР у справі про втручання у вибори президента США 2016 року і пов'язаний із угрупуванням Fancy Bear.
Одначе, за даними CCIB, затримано саме 35-річного Обрезка, якого підозрюють в участі в хакерській групі Void Blizzard — кібершпигунської мережі, яку Microsoft Threat Intelligence пов'язує з інтересами російських спецслужб.
За інформацією MTI, ця група атакує держоргани, оборонні підприємства, транспорт, медіа та медустанови у США та Європі, зокрема в Україні.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Бізнесмен із Донецька на кілька років привласнив торгову марку Jacob Cohën.
Дев’ять років власники італійського бренду боролися з українцем, який вирішив зареєструвати ідентичну торгову марку на себе в Україні. Як пише Grom. із посиланням на «Інформатор», Антон Шухнін робив це, щоб випускати одяг, ідентичній цій марці, та не сплачувати гроші власникам бренду. Спочатку представники італійців програли справу, а потім у Печерському районному суді Києва - виграли та поставили зухвалого торговця luxury-шматтям на місце.
Jacob Cohen - торгова марка, заснована родиною Барделле у 1985 році. Згодом вона зайняла чільне місце серед елітних брендів одягу – насамперед це джинсовий одяг. Вироби цього бренду прикрашають бутіки у різних країнах світу. Всі джинси Jacob Cohen виготовляються з японського деніму (тканина, з якої шиють джинси) Kurabo й Mamarato. Стверджується, що денім для Jacob Cohen проходить 45 стадій обробки, у т.ч. обробляють тканину вручну. Загалом кожні такі джинси коштують шалених коштів та доступні лише заможним покупцям.
У 2012 році Шухнін Антон Сергійович та його литовська вже ліквідована фірма подали заявку на реєстрацію ТМ Jacob Cohen на себе.
Спочатку відповідні органи «український Якоб Коен» схематозника Шухніна не схотіли реєструвати для одягу і взуття з головними уборами. Адже ще у 2004 році два знаки «Jacob Cohen» зареєстрували за собою міжнародно Nicola Bardelle та компанія Playtime Image Rights Limited - з пріоритетом для споріднених товарів. Міжнародна реєстрація поширює свою дію і на Україну. Стосувалися вони у тому числі одягу, взуття, головних уборів.
Але у поясненнях Державній службі інтелектуальної власності України схематозник Шухнін стверджував, що з 2011 року активно користувався цим брендом в Україні. А ще назвав себе відомим українським виробником та продавцем одягу та взуття марки «Jacob Cohen». Тобто таке собі імпортозаміщення - замість італійсько-японського Jacob Cohen - джинси й туфлі з такою ж назвою, які продавали у Донецьку та Дніпрі та нібито виробляли в Україні (хоча могли відшивати у Китаї чи В'єтнамі). А ще Шухнін повідомив, що у 2012-2013 роках витратив на рекламу «українського бренду Jacob Cohen» 70 тисяч гривень.
У 2016 році Антон Шухнін звернувся до Солом'янського районного суду Києва. Там він повторив свої аргументи про поважного українського виробника одягу. Зокрема, зазначив, що його права на бренд порушують. Адже до того Держслужба інтелектуальної власності через подібність назв до міжнародно відомого бренду не зареєструвала до переліку товарів і послуг Шухніна під ТМ «Jacob Cohen» одяг, взуття та головні убори. Зокрема, у Держслужбі інтелектуальної власності зазначали, що вироби Шухніна можна легко сплутати з відомим брендом. Судовий експерт Богдан Жила не дійшов висновку, що одяг «Jacob Cohen», який «виготовляв» Антон Шухнін, можна сплутати з одягом відомого бренду (тобто їх «можна було розрізнити»). До такої ж думки дійшов суддя Тарас Оксюта та постановив, що товарний знак Шухніна можна поширювати на одяг, взуття, головні убори також.
У 2018 році італійська Jacob Cohen Company S.P.A. звернулася з позовом до Печерського райсуду Києва проти Антона Шухніна та його литовської компанії UAB «Domino Grupe», а також Мінекономрозвитку та державного Українського інституту інтелектуальної власності. У позові просили визнати недійсним зареєстрований за Шухніним товарний знак «Jacob Cohen».
Суд тривав довгі 5 років. Судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертих (КНДІСЕ) Богдан Жила знову заявляв, що торгові марки частково схожі, але одяг від Шухніна марки «Якоб Коен» не вводить в оману покупців. Інший експерт казав протилежне. Суддя, оцінивши докази, все ж скасував свідоцтво Шухніну на марку «Jacob Cohen» та змусив компенсувати позивачеві 4405 грн судових витрат. Апеляції на це рішення не було. Тож свідоцтво на торгову марку «Jacob Cohen» для Шухніна відтоді анульовано.
Таким чином, одяг сумнівного походження, що копіює відому марку Jacob Cohen у назві, продавався щонайменше 12 років у магазинах мережі Шухніна.
У 2025 році на сайтах мережі нашого схематозника теж можна купити речі Jacob Cohen. Наприклад, за джинси чоловічі від Jacob Cohen Антон Шухнін хоче від 25 тис. грн. Цікаво, цей одяг оригінальний чи від «відомого українського виробника»?
Раніше ми писали, що Антон Шухнін зміг розвинути свою торгову мережу завдяки зв’язкам із поплічниками держзрадника Віктора Януковича. До речі, ця мережа, згідно нашому розслідуванню, імовірно, побудована на підставних ФОПах і активно практикує ухиляння від податків і відмивання грошей.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Ельвіра Гаврилова-Патерсон одночасно пов’язана з Володимиром Охотніковим і Андрієм Єрмаком.
Португальська компанія кінопродюсерки з України Ельвіри Гаврилової-Патерсон Elledgy Media Group з 2024 року просувала платформи уродженця Казахстану Володимира Охотнікова, якого звинувачують в організації серії шахрайських операцій з криптовалютою. Про це йдеться в розслідуванні Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів (ICIJ), до якого долучилися 37 медіа з усього світу, зокрема «Слідство.Інфо», передає Детектор медіа.
Як розповіли розслідувачі, за останні п'ять років Охотніков, відомий під іменем Ладо, зібрав близько 1 мільярда доларів від мільйонів інвесторів на чотирьох континентах. Прокурори США звинуватили його у створенні платформи з інвестицій у криптовалюту для викрадення щонайменше 340 мільйонів доларів в інвесторів між 2020 і 2022 роками. Торік у Грузії його також засудили за відмивання 1,1 мільйона доларів доходів від Forsage.
Володимир Охотніков
Водночас, як з'ясували журналісти ICIJ, Ельвіра Гаврилова-Патерсон просуває бренди Охотнікова за кордоном, оскільки той не може подорожувати через можливість арешту і нині живе в ОАЕ. Як свідчить листування Гаврилової з юридичним радником від січня, яке вивчив ICIJ, з моменту знайомства з Охотніковим через компанію Elledgy Media Group «пройшло» понад 4 мільйони доларів. Цьогоріч у Португалії розпочали розслідування щодо Elledgy, компанію підозрюють у відмиванні грошей.
Ця ж компанія співпродюсувала стрічку «Сага про Голігардів — Портал сили» режисера Кевіна Спейсі. Автором сценарію є Володимир Охотніков.
Водночас Ельвіра Гаврилова-Патерсон, за її словами, у 2022-му році входила до складу виконавчих продюсерів фільму режисера Шона Пенна «Суперсила», у якому той у перші дні війни записав розмову з Володимиром Зеленським та Андрієм Єрмаком в Офісі президента, а також спілкувався з тодішнім міністром оборони Олексієм Резніковим, мером Києва Віталієм Кличком та іншими.
Як розповідала сама Гаврилова, вона давала кошти та залучала фінансування на стрічку.
Жінка також волонтерила у ГО «Спілка підприємців теле- та кіноіндустрії», співзасновником якої є Єрмак. Разом із керівником організації та його бізнес-партнером Артемом Колюбаєвим у березні 2023 року вони проводили благодійний вечір у Греції, а в липні — у Житомирі.
У серпні 2025 року на той момент вже ексочільник Ради з державної підтримки кінематографії Колюбаєв відвідав презентацію трейлеру до фільму «Портал сили». На приватному заході у Венеції він сидів поруч із Гавриловою, а праворуч від жінки був Кевін Спейсі.
Скриншоти з інстаграм-сторінки Гаврилової та відео з твіттер-сторінки журналіста The Hollywood Reporter Кріса Гарднера
Однак Колюбаєв у коментарі «Слідству.Інфо» стверджує, що не пов'язаний з Гавриловою. За його словами, вони знайомі «по декільком волонтерським заходам», «бачилися на кінофестивалях» та «підписані на соцмережі одне одного». На презентації трейлеру у Венеції, як пояснив Колюбаєв, він сидів близько до Спейсі, якого особисто знає, а до фільму та організації події «не мав жодного відношення».
За даними «Слідства.Інфо», Ельвіра Гаврилова в Україні була пов'язана з міжнародною компанією «Телетрейд», щодо якої в Україні розслідують справи про шахрайство.
З 2016 по 2018 рік вона керувала ТОВ «Академія біржових технологій», пов’язаною з «Центром біржових технологій» (ЦБТ), яка у 2018-му спільно з «Телетрейдом» проводила конкурс трейдерів. Саму Гаврилову у 2016-му сфотографували разом зі співзасновником російських компаній «Телетрейду» Володимиром Чернобаєм та Ваагном Сімоняном. Останнього у 2020 році називали екстопменеджером «Телетрейду».
Ельвіра Гаврилова-Патерсон не відповіла на запитання розслідувачів про її роль у шахрайській криптовалютній схемі. Голова ОП Андрій Єрмак також не відповів про роль Гаврилової у зйомках фільму «Суперсила».
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Імовірно, в поле зору антикорупціонерів він потрапив з вини наркоторговця, у якого вимагав хабар.
Вищий антикорупційний суд затвердив угоду з колишнім працівником прокуратури в справі про одержання неправомірної вигоди, повідомляє «Судовий репортер» із посиланням на вирок.
5 жовтня 2018 року на столичному залізничному вокзалі детективи НАБУ затримали прокурора Генеральної прокуратури після передачі йому частини хабара — 15 тисяч доларів.
За версією слідства, прокурор вимагав 20 тис. доларів у підозрюваних у виробництві та продажу наркотиків. За хабар він обіцяв укласти з ними угоди про визнання винуватості і покарання не повʼязане з реальним позбавленням волі. У разі відмови прокурор погрожував підозрюваним тюремними строками на 10-12 років.
Після інциденту прокурора звільнили і справу щодо нього скерували до суду. У січні 2019-го обвинувальний акт надійшов до Соломʼянського райсуду Києва, а в вересні того року матеріали передали до новоствореного Вищого антикорупційного суду.
У квітні 2022-го адвокат подав клопотання про зупинення розгляду справи через наявність в обвинуваченого тяжкого хронічного захворювання (діабет 1 типу), що потребує лікування і перешкоджає його участі в судових засіданнях, які неодноразово відкладались.
Для зʼясування питання, чи дійсно захворювання перешкоджає участі обвинуваченого в судових засіданнях, суд призначив медичну експертизу.
31 грудня 2024 року ВАКС отримав висновок експертизи. Але в наступні засідання обвинувачений вкотре не прибував і зʼявився до суду лише в березні 2025-го і розгляд справи поновився.
6 жовтня 2025 року обвинувачений сам став заявником до НАБУ по кримінальному провадженню. Він повідомив про службових осіб державної податкової служби, які, зловживаючи владою та службовим становищем, ухвалили рішення про виключення завідомо фіктивного платника з ризикового списку, що призвело до тяжких наслідків у вигляді ненадходження до бюджету близько 107 млн. грн.
21 жовтня з обвинуваченим уклали угоду про визнання винуватості, якою передбачили покарання в виді позбавлення волі на 1 рік, конфіскацію автомобіля і житлового будинка, а також заборону на 3 роки обіймати будь-які посади в правоохоронних органах та органах державної влади.
Експрокурор перерахував на підтримку Збройних сил України (благодійний фонд «Код нації 47») 100 тисяч грн. За умовами угоди, протягом 4-х місяців після її затвердження, він має пожертвувати на ЗСУ ще 400 тис. грн.
Крім того, обвинувачений зобовʼязався давати правдиві та детальні показання в іншому кримінальному провадженні щодо податківців, де він сам нещодавно став заявником.
Обставинами, які помʼякшують покарання, вважається щире каяття, скоєння злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, а саме неможливість через скрутне матеріальне становище забезпечити належне лікування і реабілітацію двох своїх дітей-інвалідів.
Також зазначається і про стан здоровʼя обвинуваченого, який понад 15 років хворіє на діабет і у звʼязку з цим має 2 групу інвалідності довічно.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Кроме бонусов по акциям и программам лояльности, многие онлайн-казино практикуют поощрения по промокодам. Это электронные купоны, содержащие комбинацию символов или слово. Сообщив данные на платформе игрового оператора, можно получить там отдельный подарок или улучшить условия какого-то действующего бонусного предложения. В беткинг казино и на большинстве других легальных гемблинговых площадках Украины возможность применения кода предусмотрена уже при регистрации. Авторизованные гости могут воспользоваться им:
- в своем личном кабинете,
- разделе акций,
- магазине бонусов,
- на странице пополнения счета.
Выбор вариантов определяет площадка. Где-то доступны они все, где-то поле для ввода есть только в личном кабинете, где-то вовсе отсутствует. Например, постоянным клиентам betking в казино предлагают применить комбинацию в разделе аккаунта «Промокоды».
Чтобы активировать бонус по коду, достаточно правильно ввести данные. Но это еще не гарантирует сам подарок. Обычно нужно выполнить дополнительное условие. Самое распространенное требование — внести депозит на сумму, хотя бы равную минимальной. Предложения, в которых немедленное пополнение не является обязательным, тоже встречаются.
Где взять промокоды казино и что нужно для их получения?
Для получения кода не нужно даже быть клиентом онлайн-казино. Предложения игровых площадок активно распространяют их партнеры:
- сайты и группы в соцсетях, связанные с гемблингом;
- информационные и развлекательные веб-ресурсы;
- платформы-агрегаторы, предлагающие бонусы от многих компаний.
Во всех случаях код можно скопировать бесплатно и без каких-то дополнительных условий. Но, чтобы им воспользоваться, нужно зарегистрироваться в игорном заведении. Для клиентов лицензированных украинских операторов это означает еще и обязательную верификацию личности.
Регистрация позволит получать промокоды казино напрямую от заведения. Такие предложения будут присылать в кабинет, на электронную почту и телефон, публиковать в разделе акций, разыгрывать в соцсетях. Некоторые подарки являются эксклюзивными, например бонусный код ко дню рождения.
Присоединение к онлайн-казино не значит, что нужно игнорировать другие источники купонов из-за их ненадобности. Там тоже встречается то, чего нет на сайте и в социальных сетях оператора. Прежде всего речь о промокодах казино для приветственных бонусов. Их применение обычно улучшает денежную часть такого подарка. Скажем, за первое пополнение полагается +100% от внесенной суммы, а с кодом вознаграждение составит +120% или +130%.
Некоторые партнеры распространяют эксклюзивные предложения онлайн-казино. То есть участвовать в акции можно только через эту площадку. Кроме того, на партнерских платформах часто собраны актуальные коды многих операторов азартных игр. Не придется искать бонусы просматривая сайты один за другим.
Автор: Алексей Капраленко
Жінка зберігала тіло померлої дівчини 18 років.
У Костянтинівці на Донеччині 58-річну жінку підозрюють у тому, що вона протягом 18 років зберігала у своїй квартирі тіло померлої доньки. Слідство встановило, що мати систематично знущалася зі своїх дітей та не забезпечувала їм належних умов життя, повідомляє прокуратура Донецької області.
За даними слідства, жінка та дві її доньки мешкали у занедбаній квартирі без електрики, опалення та гігієнічних умов. Молодшу доньку мати змушувала жебракувати та збирати їжу на кладовищах, залякуючи та погрожуючи дитині, коли та відмовлялася.
Старша донька жінки померла у грудні 2006 року у віці 22 років. Мати вирішила не повідомляти медиків та правоохоронців, натомість залишила тіло у квартирі, періодично обмиваючи та переодягаючи померлу.
Молодшу доньку підозрювана запевнила, що сестра спить і незабаром прокинеться. Також вона заборонила дитині розповідати про подію та кілька днів змушувала спати поруч з тілом.
Через кілька років молодша донька переїхала до іншого міста. У 2025 році звернулася до адвокатів та розповіла їм про інцидент.
Під час обшуку помешкання матері правоохоронці виявили муміфіковані рештки померлої, які пролежали в квартирі близько 18 років.
58-річну матір дівчат правоохоронці підозрюють у злісному невиконанні обов’язків з догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, та у нарузі над тілом померлої людини (ст. 166, ч. 1 ст. 297 Кримінального кодексу України). Підозрювану направлять на психіатричну експертизу для встановлення її стану.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Як підсанкційний олігарх сховав свою бізнес-імперію.
Одіозний член опікунської ради єврейської громади Дніпра Вадим Єрмолаєв всуху програв Президенту України Володимиру Зеленському. Бізнесмен, який відмовився від українського паспорта ще за часів Петра Порошенка, судився з українським Президентом у Верховному Суді, вимагаючи скасувати запроваджені проти нього санкції, але зазнав нищівної поразки. Спочатку рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2025 року його позов було відхилено, а потім уже Велика Палата Верховного Суду 24 червня 2025 року відхилила його апеляцію.
Як передають [гучні справи], про це пише Єгор Кажанов в своїй статті для видання «ОЛИГАРХ».
Послання в пляшці
Єрмолаєв отримав «загальнонаціональну славу» у грудні 2023 року, коли указом №850/2023 Президента Володимира Зеленського було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України про санкції терміном на 10 років. Щодо Єрмолаєва, який у 2017 році відмовився від українського громадянства й отримав громадянство Кіпру, було застосовано т. зв. «персональні спеціальні економічні обмежувальні заходи» — від блокування активів і повного припинення торговельних операцій до заборони на набуття у власність земельних ділянок.
«У матеріалах цієї справи є докази, які з достатнім ступенем переконливості здатні підтвердити висновок щодо існування обставин, які є належними підставами для внесення СБУ пропозиції до РНБО щодо застосування спеціальних санкцій до позивача (Єрмолаєва)», — констатували у вищій судовій інстанції країни. І Єрмолаєв з цим уже нічого не зможе зробити.
Підставою для санкцій стала інформація СБУ про те, що Єрмолаєв після незаконної анексії Криму Росією в 2014 році перереєстрував через підставних осіб свій алкогольний бізнес на півострові за російським законодавством і протягом багатьох років сплачував податки до бюджету держави-агресора. Ці дані, зокрема, містяться в матеріалах кримінального провадження №42023000000000610 від 10 квітня 2023 року, в рамках якого СБУ розслідувала обставини діяльності корпорації «Алеф» Вадима Єрмолаєва та її алкогольного підрозділу «Алеф-Віналь».
Органом досудового розслідування встановлено, що до 2014 року компанія ПрАТ «Кетер Інвест» (до 2020 року мала назву «Алеф-Віналь»), яка входить до складу торгово-промислової корпорації «Алеф», керувала потужностями з виробництва алкогольних напоїв та іншої продукції у Дніпропетровській області та АР Крим. На початку 2014 року Єрмолаєв Вадим Володимирович, будучи кінцевим бенефіціарним власником ПрАТ «Кетер Інвест» і наближеним до правоохоронних органів Російської Федерації та маючи з ними тісні дружні стосунки, достовірно знав, що до нього можуть бути застосовані санкції та обмеження будь-якого доступу до активів, які позбавлять його можливості володіти, розпоряджатися та управляти майном в АР Крим. З метою збереження та подальшого контролю над ними він ухвалив рішення про розподіл майна та перереєстрацію підконтрольних підприємства на тимчасово окупованій території АР Крим на підконтрольні суб’єкти підприємницької діяльності за законодавством Російської Федерації, а саме: ООО «Алеф Виналь-Крым» (м. Сімферополь, АРК), АО «Бурлюк» (с. Каштани, Бахчисарайський район, АРК), АО «Старокрымский» (с. Первомайське, Кіровський район, АРК) та інші.
Підконтрольна Вадиму Єрмолаєву юридична особа, що знаходиться на ТОТ АР Крим — ООО «Алеф-Виналь-Крым» (ІПН РФ 9111004938), згідно з даними «Федеральної податкової служби Росії», у 2021 році сплатила податків на суму 490 млн рос. рублів та виконала державних замовлень на 70 млн рос. рублів», — вказано в матеріалах справи.
Про те, що Вадим Єрмолаєв успішно освоївся в окупованому Криму, ще до розслідування СБУ писали українські ЗМІ. Так, видання «Олігарх» повідомило, що у листопаді 2014 року в російському Єдиному державному реєстрі юридичних осіб (ЕГРЮЛ) з’явилися записи про реєстрацію ООО «Алеф-Виналь-Крым», ПАО «Бурлюк» і АО «Старокрымский» з адресою «Россия, Республика Крым».
«Українські ТОВ «Алеф-Віналь-Крим», ПАТ «Бурлюк» і АТ «Старокримський» продовжили існувати на папері і навіть регулярно подають звітність. І цим же в Криму займаються їхні “двійники”, звітуючи вже перед росіянами і сплачуючи податки до бюджету країни-агресора. При цьому власниками компаній, які визнали Крим територією Росії, згідно з ЕГРЮЛ, офіційно числяться резиденти України — насамперед ПрАТ «Алеф-Віналь» з Дніпра», — зазначили в «Олігарху».
Видання також додало, що «Алефу» настільки сподобалося працювати за російським законодавством, що у 2016 році на окупованому півострові була зареєстрована нова компанія — «Алеф дистиллери». Її одноосібним власником стало ПрАТ «Винагрокомплекс» із Дніпропетровської області, що входить до корпорації «Алеф».
У грудні 2024 року Вадим Єрмолаєв, який, за його словами, переміщується між «Кіпром, Лондоном і Парижем», в інтерв’ю РБК-Україна пояснив ці факти колабораціонізму тим, що керівництво кримських підприємств під тиском окупантів нібито було змушене перереєструвати їх за російським законодавством.
«Ми попередили, що вони не повинні цього робити, оскільки це спричинить кримінальну відповідальність. Але нам невідомо, який тиск на них чинився з іншого боку. У підсумку вони самостійно ухвалили рішення і перестали з нами спілкуватися. Ми все втратили», — стверджував він.
Правда, у реальності все виглядало, м’яко кажучи, зовсім інакше. Адже кримські менеджери, які «самостійно ухвалили рішення», чомусь переоформили активи «Алеф-Віналь-Крим» не на себе, а на кіпрські компанії з орбіти Єрмолаєва та його партнера по «Алефу» Станіслава Віленського — Amadon Limited, AD Vinal Invest Limited та інші.
Незабаром після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну Єрмолаєв став одним із героїв розслідування «Української правди» Батальйон “МОНАКО”. Кіпрську «ікону стилю» у прим’ятих блакитних шортах і чорних лоферах зафіксували в Монако, коли він виходив із люксового авто Bentley Mulsanne з дніпровськими номерами, вартістю щонайменше 300 тис. доларів (машина була оформлена на компанію Єрмолаєва «ТД “Агроальянс”»).
В інтерв’ю «РБК-Україна» Єрмолаєв також скаржився на підсанкційне життя. За його словами, державні та комерційні банки заморозили гроші на його особистих рахунках (правда, скільки там було грошей, він «не був у курсі»), не продовжують кредитні лінії, а деякі бізнес-партнери припинили співпрацю з ним. Поскаржився Єрмолаєв і на проблеми в бізнесі.
«Все впало наполовину. У мене багато нерухомості в Дніпрі, і все, що здавалося в оренду, за ціною впало вдвічі, величезна кількість офісних площ простоює без оренди — приміщення нікому знімати, офіси звужуються і стискаються, бізнес економить, і робить це в першу чергу за рахунок оренди приміщень. Офісна нерухомість стоїть порожня на 70%», — сказав він, згадавши деякі «інші напрямки», за якими він намагається триматися і зберігати робочі місця.
Судячи з усього, цими секретними «іншими напрямками» є виробництво та дистрибуція алкогольних напоїв — сферa, якою раніше займалася згадана компанія «Алеф-Віналь», перейменована в січні 2020 року на «Кетер-Інвест» і ліквідована на початку 2024 року.
На відміну від інших активів Єрмолаєва, які були переоформлені на його дочку Софію Кононенко та дружину Ганну Єрмолаєву, алкогольний бізнес, через який постраждав його засновник, переписали на осіб, які формально не мають до нього стосунку. Наше розслідування показало, що цей бізнес продовжує успішно працювати в Україні та генерувати мільярдні обороти.
Алеф, бет, гімел, далет
Таємна алкогольна імперія «імені Вадима Єрмолаєва» на сьогодні стоїть на чотирьох «китах», жоден із яких офіційно з ним не пов’язаний.
Перший — засноване в Дніпрі у серпні 2023 року (через кілька місяців після відкриття СБУ кримінального провадження №42023000000000610) ТОВ «Аларте». Його одноосібним власником і директором зазначений маловідомий житель Дніпра Дмитро Апенко, який є зовсім не чужою людиною для Єрмолаєва — раніше він працював начальником експортного відділу «Алеф-Віналь».
«Аларте» не вирізняється високою прибутковістю — у 2023–2024 роках його виручка становила трохи менш як 19 млн грн. Це пояснюється тим, що ця компанія є «холдером» — їй належать 273 торгові марки, які раніше належали «Алеф-Вінал» та пов’язаній із ним компанії «Рівергейт» і під якими продається алкоголь.
Серед них — ТМ Горілка Українка, Greenday, Marlin, Helsinki, Kosher Collection, Adjari, Довбуш Карпатський, Luigi Antonio, Жан-Жак, Klinkov та інші. Яким чином вони опинилися у колишнього менеджера середньої ланки «Алеф-Віналь»? Або Апенко — таємний мільярдер, який роками ховався за своїм «фунтом» Єрмолаєвим, або він є підставною особою, за якою фактично стоїть сам Єрмолаєв. З огляду на те, що з них двох у Монако на Bentley був зафіксований саме останній, друга версія виглядає значно правдоподібнішою.
Усі згадані бренди (крім скомпрометованих Жан-Жак і Klinkov, які активно просуває в Росії «Алеф-Віналь-Крим») можна знайти на сайті компанії «Торговий дім АВ» із Синельникового (Дніпропетровська область), яка називає себе «сильним та досвідченим дистрибутором алкогольних брендів преміум класу в Україні».
Ця компанія — другий «кит». Ним офіційно володіє громадянин США Мейєр Цві Стамблер, відомий як голова Ради Федерації єврейських громад України і член опікунської ради єврейської громади Дніпра.
Контрольну частку в ТОВ «Торговий дім АВ», абревіатуру в назві якого можна розшифрувати як «Алеф-Віналь», у січні 2024 року Стамблеру передав інший член опікунської ради єврейської громади Дніпра — Фелікс Черток, колишній комерційний і генеральний директор «Алеф-Віналь». Це досить специфічна людина, яка на власному сайті називає себе «важливою фігурою, що продовжує впливати на наше розуміння ролі книг і телебачення в сучасному інформаційному суспільстві», та дає приголомшливі життєві поради. Наприклад: «кожна людина повинна мати достатньо грошей, щоб забезпечити себе та свою сім’ю основними потребами та несподіваними витратами».
Фелікс Черток
Цікаво також, що батько мислителя, Борис Черток, за даними деяких ЗМІ, свого часу був відомий у Дніпропетровську як кримінальний «авторитет» на прізвисько «Сивий», судимий за грабежі, розбої та крадіжки, і вважався членом організованої злочинної групи Олександра «Матроса» Мільченка.
Із невідомих причин Черток на власному сайті вказує себе власником ТОВ «Торговий дім АВ», фактично визнаючи номіналом шановного голову Ради Федерації єврейських громад України. Судячи з того, що Фелікс Черток став фігурантом кримінального провадження №42023000000000610 разом з Єрмолаєвим, і в його будинку було проведено обшук у жовтні 2023 року, найімовірніше, шановному Мейєру Цві Стамблеру могли просто дати «потримати» у себе цінний актив із виручкою 4,1 млрд грн у 2022–2024 роках, мінімізувавши ризик його арешту або введення проти нього санкцій.
Третім «китом» групи є ТОВ «Виналь», яке до 2017 року мало назву «Алеф-Віналь». Ця компанія з виручкою 3,95 млрд грн у 2022–2024 роках базується в м. Синельникове та займається виробництвом вина і міцного алкоголю на потужностях колишнього ЛВЗ «Атлантіс».
Власником ТОВ «Виналь» є маловідомий 87-річний уродженець Синельникового Дмитро Андрійченко, про якого майже нічого не відомо, окрім того, що на нього кілька років тому були переоформлені найбільш «ризиковані» торгові марки «Алеф-Віналь» — такі, як Villa Krim і Старый Крым. Їх зараз активно продає в РФ згадана компанія «Алеф-Виналь-Крым», активи якої у 2023 році націоналізували росіяни, а потім передали структурі банку «Россия» з пулу друзів Путіна.
Про близькість Андрійченка до групи Єрмолаєва/Чертка свідчить те, що компанією, через яку він володіє ТОВ «Виналь» — ТОВ «Оріана Інвєст» — керує Яна Даскіна, відома як головний бухгалтер ТОВ «Торговий дім АВ».
Нарешті, четвертий «кит» — ТОВ «Маркетвін». Це великий імпортер алкоголю, який, якщо вірити його сайту, продає 3200 найменувань алкогольних напоїв. Компанія була заснована у 2017 році, але заявляє про більш ніж 20 років досвіду. І це не помилка, оскільки фактично «Маркетвін» є правонаступником заснованого у 2002 році Торгового дому «Арда», що входив у «Алеф», та ТОВ «Арда-Трейдинг», яке замінило його пізніше й стало відомим тим, що після введення санкцій проти Єрмолаєва його переписали на дрібного крадія шоколаду з магазинів — Антона Лощакова — і ліквідували минулого року.
Зараз власником «Маркетвін» записаний Юрій Смирнов — колишній менеджер ТД «Арда» із Синельникового, а сама компанія зареєстрована за однією адресою в Дніпрі (вул. Павла Вірського, 1 — саме тут СБУ провела обшуки у «кримській справі» «Алеф») разом із торговою групою «Лунапак» та компанією «Аксор Індастрі» доньки Єрмолаєва Софії Кононенко. Лише у 2024 році виручка «Маркетвін» перевищила 1,3 млрд грн, а зростання доходу порівняно з 2023 роком склало понад 2700% — такій динаміці можуть позаздрити навіть новітні лідери приватного сектору українського оборонно-промислового комплексу.
На відміну від Єрмолаєва, санкції на всі зазначені компанії, які фактично працюють в одній зв’язці, наразі не поширюються. А тонни алкоголю, які вони продають українцям, дозволяють дуже непогано заробляти. Їхній сукупний прибуток минулого року, за нашими оцінками, перевищив 150 млн грн. А цього року вони, цілком можливо, підуть на нові рекорди.
Єгор Кажанов, «ОЛИГАРХ»
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
Зрадник хотів заховатись в ЄС під виглядом українського біженця.
За результатами міжвідомчої партнерської взаємодії Служби безпеки, Нацполіції, Офісу Генерального прокурора та правоохоронних органів Литовської Республіки на території Європейського союзу затримано бойовика РФ, який, будучи громадянином України, перейшов на бік ворога та воював проти нашої держави, повідомляє пресцентр СБУ.
Затримання відбулося на кордоні з Литвою, куди фігурант намагався втекти як біженець.
Як встановило розслідування, затриманим виявився 33-річний оператор БпЛА, який запускав російські ударні дрони по Херсону.
Він є уродженцем Сумщини, але після тимчасової анексії Криму, виїхав на територію півострова, оформив там російський паспорт, вступив до путінської партії «Єдина Росія» і добровільно уклав контракт з міноборони РФ.
Згодом фігурант пройшов тренувальні збори на полігоні та склав присягу на вірність країні-агресору.
У лавах збройних сил РФ його призначили оператором безпілотних систем та відправили воювати на Південний фронт України.
Оцінивши ризики участі в боях проти Сил оборони України, бойовик втік з вогневих позицій, а потім – до Євросоюзу.
На території ЄС фігурант планував за допомогою свого українського паспорта оформити статус біженця і «залягти на дно».
За матеріалами контррозвідки СБУ та Департаменту карного розшуку Нацполіції литовські колеги викрили бойовика на кордоні балтійської держави і передали українській стороні для здійснення правосуддя.
На підставі зібраних доказів слідчі Служби безпеки повідомили затриманому про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).
Зловмисник перебуває під вартою. Йому загрожує довічне ув’язнення з конфіскацією майна.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.
слідкуй за нами соціально
свіжі новини
22/11/2025 - 19:42
21/11/2025 - 18:42
20/11/2025 - 16:30
20/11/2025 - 13:06
