Непрості власники Olimpex Coupe International стали жертвою недружнього поглинання.

Одеський зерновий термінал Olimpex Coupe International — один із найбільших в Україні. Його потужність близько 5 млн тонн на рік. Ще в липні 2025 року перейшов під контроль американських інвестфондів Argentem Creek Partners (ACP) та Innovatus Capital Partners (ICP). Це стало результатом кількарічної судової та арбітражної боротьби, яку одні називають перемогою верховенства права, а інші — рейдерським захопленням під прикриттям міжнародних інституцій, пише AIN.

Голова Офісу президента Андрій Єрмак після ухвалення в липні 2025 року Лондонським судом рішення про передачу термінала під контроль кредиторів у коментарі Financial Times зазначив, що влада України «лише сприяла розслідуванню» в справі передачі термінала Olimpex. «Наша роль у цій справі була суто координаційною — ми звернули увагу відповідних органів. Ця справа є ще одним підтвердженням того, що Україна є правовою державою», — сказав Єрмак.

Однак майже одразу після передачі кредиторам термінал змінив власника знову. Ним стала австрійська Lavanda Spectrum — її кінцевий бенефіціар українець Максим Кутовий. Хто ж насправді стоїть за переходом однієї із найбільших потужностей перевалки зерна до нових власників?

Сторони конфлікту: мережа GNT Group, Argentem Creek та Innovatus

До 2025 року терміналом керувала група GNT, створена одеськими бізнесменами Сергієм Грозою та Володимиром Науменком. Холдинг об’єднував низку компаній в Україні та за кордоном: MetalsUkraine Corp Ltd, ZPK Inzerno Export, швейцарську Omega Terminal, еміратську GNT Trade DMCC, кіпрські структури.

Співвласники GNT Володимир Науменко та Сергій Гроза

GNT залучала кредити для розвитку Olimpex, використовуючи термінал як заставу. Коли ж виплати зупинилися, кредитори запустили міжнародні механізми стягнення.

Кошти, зокрема, залучали у двох інвестфондів.

Argentem Creek Partners — нью-йоркський фонд спеціальних ситуацій, створений вихідцями з Black River/Cargill, який спеціалізується на distressed-активах — тобто активах, які опинилися у фінансовій скруті: мають великі борги, проблеми з кредиторами, судові справи або навіть банкрутство, — у країнах, що розвиваються.

Innovatus Capital Partners — керівна компанія з Нью-Йорка, що працює з приватним кредитом та активами в «особливих ситуаціях».

Обидві структури відомі агресивною тактикою у випадках боргових суперечок.

Конфлікт навколо зернового термінала Olimpex Coupe International в Одесі розгортався кілька років і перетворився на один із найгучніших корпоративних кейсів під час повномасштабної війни.

Почалося все з кредитної угоди: у 2019–2020 роках GNT Group Сергія Грози та Володимира Науменка залучила в міжнародних фондів Argentem Creek Partners та Innovatus Capital Partners загалом близько $95 млн двома операціями під розвиток термінала. Olimpex виступав заставним активом. Коли настала пора виплат, а борг залишився непогашеним, американські кредитори почали багаторівневу кампанію з повернення грошей і захоплення контролю.

Спершу вони діяли в судах Англії, отримавши Worldwide Freezing Order на активи та особисті рахунки власників GNT. Це розпорядження, яке ухвалює суд, коли є ризик, що хтось виведе активи або кошти, про які йдеться у справі. Воно фактично заморожує можливість таких дій у будь-якій юрисдикції.

Згодом українські суди підтвердили вимоги кредиторів. У липні 2025 року Верховний Суд України визнав низку операцій GNT, коли ті переписували частки майна на пов’язаних осіб, так званими фраудаторними угодами. Тобто такими, що можуть містити ознаки шахрайства. Судді зазначали, що власники намагалися «позбавити кредиторів можливості звернення стягнення на майно». У результаті керівництво Olimpex замінили за рішенням суду, а сам термінал перейшов під контроль фондів.

Але юридична боротьба була лише частиною історії. Такі інвестиційні компанії часто спеціалізуються на distressed-активах: агресивно заходять у конфліктні проєкти, скуповують борги, добиваються замороження рахунків і примусового переписування активів. Подібні практики ACP застосовували й в інших країнах — від Латинської Америки до Східної Європи, де фонди отримували бізнес у місцевих власників через суди та арбітраж.

Кейс з Olimpex став для них показовим в Україні: одночасно із судовими процесами вони активно просували в медіа меседж про «перемогу верховенства права» й необхідність прозорого менеджменту в українському агросекторі.

Термінал Olimpex

Одеські ж власники й собі в колонках та інтерв’ю для медіа наполягали: це — не про борг, а про рейдерство під прикриттям кредитних інструментів. «Фактично відбувається спроба безмежного силового захоплення активу, його “розривають” на частини та продають за безцінь. Через ліквідації, банкрутства, зміну юрисдикцій», — заявляв Гроза. Вони апелювали до того, що війна паралізувала бізнес, зернові коридори були заблоковані, а фонди скористалися моментом, щоб заволодіти стратегічним активом.

Чорне зерно «короля контрабанди»

Втім, окрема лінія в історії Olimpex — це походження зерна та рух зернових потоків, які контролювали одеські власники термінала до 2025 року. У профільних розслідуваннях і судових матеріалах фігурує версія, що компанії з орбіти GNT Group через одну з компаній-контрагентів мали стійкі робочі зв’язки з одеським бізнесменом і контрабандистом Вадимом Альперіним.

Останній ще до війни прославився як «король контрабанди» — його ім’я згадувалося в антикорупційних провадженнях, спецопераціях НАБУ та гучних скандалах із митницею.

За даними Бюро економічної безпеки, саме через структури, пов’язані зі співвласниками GNT Group Грозою та Науменком, проходили значні партії зерна із заниженою митною вартістю або оформлені за підробленими документами. Такий вантаж у галузевій термінології отримав назву «чорне зерно». Йшлося як про українську агропродукцію, що вивозилася за кордон без сплати належних податків, так і про реекспорт із сумнівними ланцюгами постачання. Частина такого зерна вважалася «сірою» — формально задекларованою, але з багатьма схемними елементами.

Ці потоки могли були вигідні одеським бізнесменам одразу з кількох причин. По-перше, вони забезпечували швидку ліквідність у валюті — особливо актуальну в роки до повномасштабного вторгнення, коли курсова різниця дозволяла заробляти на кожному судні. По-друге, через «чорні» канали можна було утримувати конкурентоспроможність навіть у періоди падіння цін. По-третє, контроль над такими схемами міг укріпити позиції GNT у регіоні: термінал Olimpex ставав не лише офіційним перевалковим хабом, а й фактичним пунктом легалізації зернових потоків сумнівного походження.

У січні 2024 року Одеський апеляційний суд встановив, що Сергій Гроза й Володимир Науменко через компанії Olimpex Coupe International та «Металзюкрайн Корп ЛТД» допомагали експортувати «чорну» кукурудзу та пшеницю компанії ТОВ «Агірос».

«Товар “пшениця” в кількості 10 951 322 кг, експортером якого є ТОВ «Агірос», який зберігається у складських приміщеннях та силосних складах ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл»», — йдеться в рішенні суду.

У квітні 2024 року РНБО включив ТОВ «Агірос» до списків юридичних і фізичних осіб, до яких застосовані спеціальні економічні та обмежувальні санкції. Згадана компанія повʼязана з підсанкційним бізнесменом Вадимом Альперіним. Ще у 2021 році президент України Володимир Зеленський позбавив його українського громадянства.

Вадим Альперін

Наприкінці 2024 року БЕБ назвало «Агірос», пов’язану з Альперіним, «ключовим експортером “сірого” зерна» та звинуватило структури Грози та Науменка в багатомільйонних ухиленнях від сплати податків — на понад 30 млн грн — через підконтрольні компанії «Ферко», «Металзюкрайн Корп ЛТД», «Інзерноекспорт» та інші, які працювали з ними в тіньових схемах експорту зерна з термінала Olimpex.

У січні 2025 року БЕБ в рамках розслідування виявило, що на території термінала проводилися операції з ухилення від податків на суму близько 30 млн грн у 2023–2024 роках, а зерно, яке експортувалося, було оформлене як «чорне» — тобто через нелегальні канали, без сплати податків, і з переказом «необлікованого прибутку» за кордон.

Інформацію про цю співпрацю з Альперіним нині активно використовують опоненти GNT. Фонди Argentem Creek та Innovatus у своїй комунікації натякають: мова йде не про «чесний український бізнес», а про систему, яка десятиліттями паразитувала на контрабандних потоках і корумпованій митниці.

«Як кредитори GNT Group і терміналу Olimpex, ми залишаємося надзвичайно стурбованими цією незаконною діяльністю, […]. Ми вітаємо роботу БЕБ щодо підтримки верховенства права у викритті цієї незаконної діяльності, яка суперечить інтересам народу України», — ішлося в заяві фондів.

Показовим стало й те, що після початку війни власники Olimpex намагалися пояснити нестачу заставного зерна його нібито знищенням унаслідок бойових дій. Проте кредитори та слідство схиляються до іншої версії: зерно вивели з-під застави саме через неофіційні канали, що контролювалися «чорними схемами».

Це підривало аргументи одеситів у публічній площині: фонди могли легко контратакувати, вказуючи, що йдеться не про «віджим», а про очищення ринку від корупційних практик.

«Хижаки» серед кредиторів

У своїй боротьбі за контроль над терміналом Olimpex Coupe International інвестфонди Argentem Creek Partners та Innovatus Capital Partners застосували стратегію, часто окреслену як «хижацька». Але це не вперше, коли АСР звертається до таких політик — у фонду вже є достатньо чимала історія отримання активів в різних країнах за допомогою кредиторського тиску.

Так, у 2020–2023 роках уряд Республіки Казахстан судився в Нью-Йорку з Argentem Creek Partners (ACP). Річ у тому, що фонд фінансував спроби стягнення з Казахстану приблизно $500 млн за арбітражним рішенням 2013 року на користь інвесторів у нафтогазові активи — йдеться про судовий розгляд справи «Stati v. Kazakhstan». Казахстан стверджував, що арбітражне рішення на користь інвесторів було отримане обманом. Тому він подав у Нью-Йорку позов проти Argentem Creek Partners, мовляв, ті допомагали просувати «шахрайську нагороду» в судах різних країн (наприклад, у Швеції та США). Але нью-йоркський суд відхилив цю справу, пояснивши: не можна вдруге оскаржувати арбітраж, який уже визнаний чинним. У червні 2023 року апеляційний суд підтвердив це рішення, тобто позов Казахстану остаточно закрили.

Другий гучний випадок трапився у Бразилії. Компанія Grupo Virgolino de Oliveira (GVO) працювала на ринку цукру й етанолу. Вона роками реструктуризувала борги, а у червні 2020 року найбільші тримачі її євробондів ініціювали акселерацію близько $750 млн зобов’язань. Фактично вони підводили компанію до судової реорганізації. Уже 8 червня 2021 року суд у штаті Сан-Паулу прийняв заяву GVO про банкрутний захист — recuperação judicial.

Втім, Reuters з посиланням на джерела на ринку стверджують, що серед «активних» тримачів бондів, які просували ідею реорганізації, згадувався і Argentem Creek Partners поряд з великими інвесторами на кшталт AllianceBernstein і Moneda. Сукупно це виглядає як типовий для distressed-кредиту формат: консолідація вимог інвесторами з Нью-Йорка чи Лондона, акселерація боргу, перехід у судову реорганізацію та подальша боротьба за активи ти їхнє управління.

Складається враження, що в обох історіях ACP діє як гравець «спецситуацій». У Казахстані — фінансування і юридичний супровід стягнення величезної арбітражної суми із суверена з опорою на рішення в різних юрисдикціях. У Бразилії — жорстка кредиторська тактика стосовно проблемного корпоративного боржника на товарному ринку. Саме таку комбінацію — мультиюрисдикційні суди, інструменти кредиторського тиску, робота через трасти та агентів і PR-наратив «ми відновлюємо ринкову дисципліну» — часто й називають «хижацькою стратегією». Зокрема, до таких порівнянь вдалися й GNT.

Схожий механізм американські банкіри використали й в Україні. Вони надали GNT Group кредити — $75 млн у 2019 році та додатково $20 млн у 2021 році, під заставу активів GNT, зокрема через «Металзюкрайн Корп ЛТД» та Olimpex Coupe International. Після дефолту фонди запустили багаторівневі міжнародні судові механізми: уже згаданий Worldwide Freezing Order (WFO), рішення англійських судів щодо неповаги до суду (за неподання інформації), а також виграли справи в Україні, в тому числі у Вищому господарському апеляційному суді міста Львів у листопаді 2023-го та Верховному Суді у червні 2025-го, що дозволило офіційно визнати банкрутство Olimpex Coupe International.

Крім того, як стверджує GNT, фонди продали їхні ключові активи, наприклад, Omega Terminal S.A. Покупцем виступили, за словами GNT, власні офшорні структури на кшталт Asotra Holding Ltd. Власне, Omega Terminal коштував символічну ціну в один швейцарський франк у той час, як його реальна вартість — сотні мільйонів доларів. GNT назвала такі кроки елементами рейдерства під прикриттям кредитної справедливості.

Як учасники виправдовують свої дії

Самі власники GNT називають твердження про співпрацю з Вадимом Альперіним безпідставними та політично мотивованими.

«У нас ніколи не було співпраці з Альперіним. Жодних допитів чи офіційних запитів від правоохоронців ми не отримували. Якщо це правда, чому ЄБРР, який два роки проводив аудит перед інвестуванням у наш проєкт, не порушив цього питання?» — розповів Сергій Гроза.

За словами Грози, історії про «чорне зерно» ґрунтуються винятково на словах конкурентів і фондів-кредиторів. «Ніхто не показав жодного доказу. Немає документів, немає фото, немає жодного підтвердження. Це все вигадки, які поширюють наші опоненти, щоб виправдати рейдерське захоплення активу», — заявив Гроза.

Попри арешт одного зі співвласників, Володимира Науменка, група продовжує юридичну боротьбу. «Ми будемо й далі доводити, що цей кейс не про “чорне зерно”, а про те, як іноземні фонди нахабно “віджимають” український бізнес», — резюмував Гроза.

GNT Group наполягає, що втрати зерна у 2022–2023 роках були наслідком війни та блокади портів.

У компанії також нагадують, що намагалися домовитися з кредиторами. «Ми пропонували платити $2 млн щомісяця, залучали міжнародних інвесторів, але щоразу чули ні. Замість діалогу вони просто забрали наш бізнес, перепродавши активи за копійки власним офшорним структурам», — розповів у коментарі Гроза.

Ситуація загострилася у 2025 році, коли правоохоронні органи оголосили підозри в шахрайстві Грозі та Науменку. Останній нині перебуває під вартою: у травні суд ухвалив рішення про арешт. Гроза ж намагається публічно захищатися й апелювати до іноземних партнерів та українського уряду, але його позиції ослаблені судовими рішеннями та кримінальними провадженнями.

Австрійська «Лаванда»

Після багаторічних судових процесів і банкрутних процедур, зерновий термінал Olimpex Coupe International перейшов під контроль нової структури — ТОВ «Лаванда Термінал». Компанію зареєстрували 27 червня 2025 року в Одесі, а її засновником виступає австрійська Lavanda Spectrum Trading GmbH. Керує нині компанією шведський бізнесмен, співзасновник агрокомпанії «Чумак», почесний консул Швеції в Україні Карл Стурен.

ТОВ «Лаванда Термінал» зареєстроване практично перед передачею терміналу кредиторам

Бенефіціаром «Лаванда Термінал» є українець Максим Кутовий, житель Відня, який отримав вирішальний вплив через корпоративний ланцюг власності — як кінцевий бенефіціар через Lavanda Spectrum Trading GmbH (FN 629981v). Це підтверджується даними агрегаторів реєстру Австрії.

За даними реєстру, до видів діяльності компанії входять післяурожайна підготовка зерна, його гуртова торгівля, складування, транспортно-логістичні послуги та допоміжне обслуговування водного транспорту.

Передача контролю відбулася після того, як Верховний Суд України у липні 2025 року підтвердив рішення Західного апеляційного господарського суду. Воно скасувало угоди про виведення активів, укладені колишніми власниками Сергієм Грозою та Володимиром Науменком, і повернуло контроль банкрутному керівнику.

Далі термінал був переданий до нової структури Lavanda, яка тепер позиціонує себе як «чистий» власник, вільний від старих конфліктів і корупційних звинувачень.

У публічних заявах нові власники заявили про намір відновити роботу термінала вже восени 2025 року, зробивши акцент на прозорості операцій, сплаті податків і створенні робочих місць.

Хто ж такий Максим Кутовий?

Максим Кутовий відомий тим, що володіє низкою компаній в Україні, зокрема створив ТОВ «Лаванда нова» у травні 2025 року. Він народився у 1998 році на Донеччині. Його батько — бізнесмен Олександр Кутовий.

Максим Кутовий. Фото з профілю у LinkedIn

Сам Кутовий-молодший здобував освіту в Австрії та працював у кількох великих європейських компаніях, як випливає із його профілю на LinkedIn.

Наприклад, Максим вказує, що він працює в Аsotra Holding GmbHВ. Його батько Олександр є співзасновником цієї компанії, пов’язаної з міжнародною транспортно-експедиційною компанією Asotra — Internationale Speditions- und Transport-GmbH, яка понад 35 років працює у Європі. Аsotra Holding виступала покупцем іншого активу GNT — терміналу Omega, який Argentem Creek продали їм за 1 швейцарський франк.

AIN звернувся до Максима Кутового з проханням розповісти про новий бізнес і його роль у компанії. Наразі він не відповів. Втім, про участь Кутового погодився розповісти головний менеджер Lavanda, Карл Стурен.

Карл Стурен

Стурена в команду Lavanda запросив Джон Паттон, один із керівників кредиторів термінала, Argentem Creek.

«Я познайомився з Джоном Паттоном ще у 2014 році, ми тоді співпрацювали над кількома проєктами. Тому він запитав мене, чи я зацікавлений очолити цей напрямок або стати інвестором, а також керівним директором активу. Так я й вирішив увійти до цього проєкту разом із кількома досвідченими менеджерами, з якими я мав досвід роботи, й долучитися до управління — тоді й почалася моя історія з Lavanda», — розповів менеджер.

За словами Стурена, перед його командою стояли два важливих завдання.

«По-перше, швидко створити юридичну структуру, яка б запрацювала, і, по-друге, зробити це через надійного контрагента, якому ми можемо довіряти».

Для цього тимчасово обрали австрійську юрисдикцію.

Саме тому, ділиться Стурен, вони погодилися використати австрійську компанію Максима Кутового: «Наші юристи, які мають офіс у Відні, сказали нам: ми знайшли готову чисту компанію, яка наразі операційно неактивна. Вона була створена вихідцем з України, Максимом Кутовим. Ви можете використати цей бізнес, у нього є банківські рахунки, і ми можемо починати».

Стурен наголошує, що юристи перевірили Кутового і «не знайшли жодних кримінальних розслідувань», тому команда вирішила їм довіритися, і скористалася його компанією. Тому Кутовий фактично став лише тимчасовим утримувачем. «На цьому етапі його участь полягає лише у володінні цією компанією. Ми консолідуємо активи та запускаємо термінал», — розповів Стурен.

Наразі головна мета його команди — повернути гроші інвесторам та почати отримувати прибуток. Кутовий же виступає радше номінальним власником, та участі в управлінських рішеннях не бере.

Стурен також підтвердив, що ведуться переговори з міжнародними фондами, які хочуть інвестувати в аграрну інфраструктуру. «Ми готові відкрити частку в капіталі для інвесторів, але тільки на умовах, що гарантуватимуть розвиток і довгострокове фінансування. Йдеться не про спекулятивний капітал, а про партнерів, які готові вкладати в модернізацію та розширення потужностей», — додає Стурен.

Стурен визнає, що нинішня структура з австрійською компанією — лише тимчасове рішення. І це у компанії розуміли від початку. Наразі тут готуються до створення нової холдингової компанії. «Наша мета — передати власність у більш прозору юрисдикцію, з чіткою звітністю і корпоративними стандартами. Найімовірніше, це буде Західна Європа — ми розглядаємо Нідерланди або Люксембург. Таким чином до нас не буде жодних питань щодо контролю над активом. Коли нова структура буде готова, частку Максима Кутового викуплять або передадуть під управління нового холдингу. Ми б воліли зробити це раніше, але відкриття європейської структури, що має бізнес в Україні, на жаль, дуже бюрократично складне і затратне по часу, а вікно для забезпечення виконання судового рішення було навпаки — стислим у часі», - каже Стурен.

За його словами, уже в листопаді 2025 року планується відновити роботу комплексу й поступово нарощувати перевалку.

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.