Іспанські слідчі розглядають кілька мотивів вбивства: борги, розбірки оргзлочинності і політичне підґрунтя.
В іспанській столиці, місті Мадрид, був застрелений український політичний діяч Андрій Портнов. За повідомленнями поліції, кілер (або кілери) зробив кілька пострілів, один з яких влучив Портнову в голову і став фатальним.
Портнов перебував у розшуку українських силових органів та перебував під санкціями США вже кілька років.
Зазначимо, що в українських соцмережах вбивство Портнова зустріли оваціями.
Хто ж такий Андрій Портнов, і як він від діяча демократичної партії став проросійським політиком і зміг акумулювати ненависть українців, пише Kyiv Post.
Андрій Портнов народився 1973 року у Ворошиловграді – так тоді називався український Луганськ.
В молодості, як згадує його земляк і знайомий Костянтин Реуцький, Портнов дезертирував зі служби в армії, і навіть пережив важкий удар струмом в громадському транспорті. Втім, це не вплинуло на його навчання і кар’єру.
Вже в молодості він показав себе здібним юристом, працював у комісії з цінних паперів, заснував власну юридичну компанію, і дуже скоро почав працювати з політичними партіями.
Після Помаранчевої революції 2004-го року він доєднався до Блоку Юлії Тимошенко, і навіть двічі був обраний народним депутатом від цієї політичної сили.
Втім, політична нестабільність цього періоду і амбіції Портнова привели до різкого повороту в його біографії. Вже у 2010 році він несподівано полишає політичну силу Юлії Тимошенко, щоб прийняти запрошення від головного супротивника демократичних сил – Віктора Януковича, який виграв президентські вибори і запросив Портнова до своєї Адміністрації.
Готовність «кидати» своїх соратників і міняти політичний табір на діаметрально протилежний вже тоді почали відштовхувати від Портнова колег і друзів.
Як розповів автору один з відомих київських адвокатів, «Портнов саме тоді помер для мене як юрист. Я побачив, що він готовий застосувати свої знання не для правди, а для забезпечення легалізації дій Януковича, які були далекими від легальних».
Приблизно так само про Портнова тоді говорила й інша відома юристка того часу, Тетяна Монтян, яка, втім, вже давно перейшла на бік Росії та перебуває в окупованому Донецьку. Тоді ж багатьом адвокатам дуже не сподобалося бажання Портнова допомагати юридично втілювати політичні цілі режиму Януковича.
Український екпрезидент, який втік до Росії, Віктор Янукович із Андрієм Портновим
Через те, що формально Портнов займав посаду заступника голови Адміністрації Президента України та керівника Головного управління з питань судової реформи та судоустрою, його підпису немає під ініціативами Януковича.
Втім, численні джерела відзначали колосальний вплив «сірого кардинала» на судову систему в часи Януковича. Вважалося, що Портнов був натхненником, якщо не автором скандальних «диктаторських законів» 16 січня 2014 року, якими Янукович і його режим вводили кримінальну відповідальність практично за будь-яку протестну активність і намагалися так придушити Євромайдан.
Однак це не допомогло, і після падіння режиму Януковича в лютому 2014 року з країни втік і Портнов. Втік в Росію, як і інші діячі режиму Януковича, де його сім’я почала скуповувати нерухомість – так, на членів його родини було оформлено будинок у 900 квадратних метрів та офісні приміщення в центрі Москви сумарно на 2000 квадратних метрів.
Одначе, намагання його переслідувати законним шляхом очікувало замість тріумфу гучне фіаско – через велику кількість лояльних до нього людей в органах прокуратури, судах, тощо всі справи проти нього розвалилися.
«Переважна більшість матеріалів по Портнову не закріплені процесуально, і мають виключно емоційний характер. Те, що необхідно було зробити за «гарячими слідами» у березні-квітні 2014 року втрачено, на жаль, назавжди. Портнов це знає, і вже виграв дистанційно декілька позовів про захист честі і гідності та спростування «неправдивої» інформації», - казав генерал Служби безпеки України у відставці Віктор Ягун.
Так, він виграв кілька позовів про «захист честі і гідності репутації» проти одразу кількох видань, як-от «Лівий Берег», Цензор.НЕТ та Kyiv Independent, щодо яких він судився, що не є «проросійським політиком».
Співрозмовники Kyiv Post зазначають, парадокс Портнова полягає в проблемах молодої української демократії – коли демократичними методами, процедурами і цінностями в умовах недосконалого законодавства вправно користуються ті, хто насправді не є носіями демократичних цінностей.
За 5 років справи Портнова за фактичної відсутності волі у керівників силових відомств якось їх вести, розсипалися остаточно, і в 2019 році він повернувся в Україну.
4 липня 2019 року Портнов написав у Фейсбуці, що розробив законопроєкт, який забороняє працювати в органах влади людям, що обіймали державні посади в період між перемогою Майдану й інавгурацією Володимира Зеленського.
А вже 11 липня з подібною ініціативою виступив і сам Володимир Зеленський, заявивши, що «його команда» розробила законопроєкт про «посилення люстрації».
За оцінками журналістів Texty.org.ua, це свідчить про те, що Зеленський відкрито співпрацює з Андрієм Портновим. Втім, прямого зв’язку між командою Зеленського і Портновим ніхто не знайшов.
У грудні 2021 року Офіс з контролю іноземних активів США вніс Портнова до санкційного списку за звинуваченнями у причетності до масштабної корупції в Україні, зокрема у судовій гілці влади. За даними Мінфіну США, завдяки хабарництву, Портнов налагодив зв’язки із судовим та правоохоронним апаратами України.
Втім, всередині України це для Портнова не мало жодних наслідків. Він продовжив жити приватним життям, писав у соцмережах пости російською мовою, обіцяючи репресії патріотам, учасникам Майдану та волонтерам.
Маєток Портнова під Києвом
Портнов вів акаунт у соцмережі Телеграм, в якому дотримувався лінії російської пропаганди, акцентуючи на антиукраїнських меседжах. Зокрема, вступався за захист проросійських телеканалів пулу Віктора Медведчука, проти яких були введені санкції СНБО України в 2021 році, а українського волонтера Сергія Стерненка, який відбився від замаху на нього і був одним з лідерів українського руху в Одесі, Портнов називав «вбивцею і відморозком».
Також, за свідченням ветеранів боїв на Донбасі 2014-2019 років він приходив до них в коментарі, називав «бандерівцями» і обіцяв розправу.
Під час повномасштабного вторгнення Портнов зміг обманними шляхами виїхати з України, поки що залишається невідомої роль у його втечі нинішньої влади.
Українські соцмережі відреагували на смерть Портнова дуже позитивно.
«Справедливість є - нарешті Портнов постане перед судом, який не зможе купити», - зазначив народний депутат, громадський діяч та історик Володимир В’ятрович.
«Настало вікно можливостей для очищення судової системи і руху реформи правосуддя вперед», - пише Оксана Романюк, керівниця Інституту масової інформації.
«Портнов був особливою людиною. По-перше, майстерно використовував право - інструмент, покликаний захищати від диктатури і свавілля, він перетворив на засіб для утвердження тиранії та беззаконня. А цьому жонглюванні йому мало було рівних. По-друге, пиха його була захмарною. Щиро обіцяв розібратися з усіма нами. Писав погрози в особисті повідомлення слідчим по справах Майдану, і навіть мені погрожував в фб. Тому як особливо нахабний ворог, мудро втік, як тільки замість його ручних ментів і суддів з нами почали на повну силу говорити російські гармати», - зазначив активіст Майдану, громадський діяч Ігор Луценко, якого катували представники режиму Януковича.
«Портнов був ідейним ворогом. Людиною, яка очевидно ненавиділа все українське. І якби Росії вдалося в 2022 році захопити Київ, я не маю жодного сумніву, що він особисто, зайнявши високу посаду в окупаційній владі, віддавав би накази про ув’язнення та страти. Частини з нас — точно. І той вплив, який він зберігав в Україні до сьогоднішнього дня, був реальною загрозою національній безпеці», - написала журналістка-розслідувачка Євгенія Моторевська.
Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.