В своє перше президентство Трамп теж хотів Нобелівську премію миру, загравав з диктатором й погрожував союзникам.

Сім років тому Дональд Трамп обіцяв покласти край тривалому конфлікту й укласти, здавалося б, неможливу мирну угоду. Тоді були і дружні бесіди з диктатором, і погрози союзникам припинити військову допомогу, і обіцянки «чудового» компромісу, який вже дуже близько. Мова про Північну Корею, яку президент Трамп під час свого першого терміну хотів відмовити розвивати ядерну програму й примирити з Південною Кореєю. Мирні переговори, які починались як «одна з найважливіших подій століття», завершились нічим через непослідовність Трампа й підказки Кім Чен Ину з боку Китаю. Сеулу за рік активних переговорів довелось пережити стадії надії, ейфорії, шоку та байдужості. Оглядач «Бабеля» Антон Семиженко дослідив першу глобальну мирну ініціативу Трампа й розповідає її основні деталі, такі схожі на українські.

Третього вересня 2017 року американські й китайські обсерваторії зафіксували на Корейському півострові землетрус потужністю 6,3 бала. Епіцентр був у гористій місцевості на півночі півострова — там, де комуністичний режим Північної Кореї облаштував підземний майданчик для випробувань ядерної зброї.

Того ж дня пресслужба КНДР оголосила про успішні розробку й випробування водневої бомби й опублікувала фотографію диктатора Кім Чен Ина біля неї. Новий виріб корейського ВПК, якщо вірити державній пропаганді, можна було використовувати в міжконтинентальних балістичних ракетах — таку якраз успішно випробували за кілька місяців до того. Корейська воднева бомба, за офіційними даними, здатна вибухати навіть високо в повітрі й нести заряд від десятків до тисячі кілотонн у тротиловому еквіваленті.

Кім Чен Ин з, імовірно, водневою бомбою в день її випробувань 3 вересня 2017 року

Іноземні військові аналітики підтвердили заяви північнокорейської пропаганди: Пхеньян активно розвиває свою ядерну програму і якщо ще ні, то невдовзі точно зможе загрожувати, серед іншого, США. Дональд Трамп, який тоді був президентом, традиційно відреагував у твіттері: «Північна Корея провела серйозне випробування ядерної зброї. Її слова та дії продовжують бути дуже ворожими щодо США…». Невдовзі на питання, чи можливий превентивний ядерний удар по локаціях ядерної програми КНДР, Трамп відповів: «Ми побачимо».

У наступні тижні Трамп повторював, що КНДР є прямою загрозою для США і з цим треба щось робити. А ще згадав, що Корея понад пів століття як розділена, що миру між Сеулом і Пхеньяном досі немає і це виглядає як непогана задача для нього. Паралельно з жорсткими заявами щодо КНДР він зазначав, що «не проти зʼїсти з Кімом по бургеру» — вочевидь, на переговорах.

У 2018-му розмови про переговори вже переважали над погрозами. Чиновники з Вашингтону й Пхеньяну організовували зустрічі, на яких, зокрема, передавали листи про можливий саміт лідерів країн від Трампа до Кіма й навпаки. Замість КНДР проблем побільшало у давніх союзників США — Південної Кореї та Японії. Трамп почав погрожувати прибрати з цих країн американських військових, яких після завершення Другої світової там було десятки тисяч. Американський президент запевняв, що ці країни мають подбати про свою безпеку самі — і Сполучені Штати навіть не мають навчати південнокорейських пілотів. Заплановані на літо 2018-го спільні польоти військових двох країн опинились під загрозою зриву.

Ця риторика Штатів явно подобалась Кіму, він поступово схилявся до перемовин, паралельно висуваючи купу умов і пропозицій — провести їх у Пхеньяні, або в Пекіні, або біля Владивостока, де народився його батько. Зрештою сторони зупинились на Сінгапурі — країні, яка мала нормальні взаємини з обома сторонами й мала посольство КНДР. Історичний саміт запланували на 12 червня 2018 року.

Кілька разів сторони змінювали місце проведення зустрічі — наприклад, це могла бути резиденція премʼєр-міністра Сінгапуру, чи найрозкішніший готель курортного острова Сентоса Shangri-La, де проходить однойменний бізнес-форум. Зрештою, на тлі питань, хто платитиме за численну північнокорейську делегацію, обрали готель скромніший. Витрати взяла на себе влада Сінгапуру.

Саміт став для Сінгапуру головною подією літа. Заклади готували спеціальні меню з корейськими та американськими нотками, медіа публікували спецвипуски про мир, ангар траси «Формули-1» готували до прийому сотень журналістів.

Фейкові Трамп та Кім вітають публіку в Сінгапурі

Одинадцятого червня з Пхеньяну до Сінгапуру вилетів літак з їжею для північнокорейської делегації. Наступного дня президенти зустрілись. Їхнє перше рукостискання тривало 12 секунд. Пізніше Трамп назвав розмову «дуже, дуже хорошою», а Кіма «класним хлопцем». Повернувшись до США, він сказав, що КНДР уже не є для США ядерною небезпекою.

Насправді сторони мало про що домовились. Кім Чен Ин обіцяв припинити ядерні випробування на одному майданчику — при цьому було невідомо, чи не використовує КНДР інші полігони. США погодились обговорити скасування якихось економічних санкцій проти Пхеньяну. Зрештою Пентагон не став тогоріч проводити військові навчання з південнокорейськими пілотами, а КНДР зняла з вулиць жорстку антиамериканську пропаганду. «Можливо, Трампу таки вдасться втілити в життя гасло “Янкі, забирайтеся додому”», — хвалило американського президента офіційне медіа КНДР. Найвагомішим із символічних жестів стала передача США останків американських солдат, які брали участь у Корейській війні 1950—1953 років. Вважається, що на території теперішньої КНДР лишились тіла понад 5 000 американців — неназвану кількість останків передали в 55 коробках.

Справжні Кім і Трамп на саміті

У Південній Кореї спершу такий розвиток подій сприйняли позитивно — саміт Трампа й Кіма називали «однією з головних подій століття». Тринадцятого червня в країні пройшли місцеві вибори, і партія тодішнього президента Мун Чже Іна, який виступав за покращення звʼязків із північчю, перемогла в 13 із 17 округів — рекордний показник для південнокорейської політики. Але консервативне й найпопулярніше видання Південної Кореї «Чосон Ільбо» відгукнулось про домовленості критично. Вимоги до КНДР були обтічними, і Пхеньян міг розвивати свою ядерну програму, користуючись лазівками в формулюваннях. Натомість зобовʼязання зі зменшення американської присутності в Південній Кореї були конкретними й могли призвести до погіршення обороноздатності країни. Видання не помилилося, але це стало зрозуміло лише через два роки.

Невдовзі після переговорів Трамп увімкнув знайомий режим «США не платитимуть за безпеку інших» і пригрозив не лише прибрати американський військовий контингент із Південної Кореї та Японії, а й виставити Сеулу рахунок за присутність американського військового контингенту з 1953 року. Через військову залежність від США у Сеулі ці заяви сприйняли стримано, вичікуючи, що буде далі. А далі у гру вступив Китай.

У місяці до й після саміту в Сінгапурі між Кім Чен Ином та Сі Цзіньпіном відбулось пʼять зустрічей — лише одна з них була офіційною, решта — секретні. Перші дві зустрічі відбулись у березні й травні 2018-го і стосувались питань економічної співпраці та денуклеаризації. Третя пройшла 19—20 червня, невдовзі після зустрічі Кіма з Трампом — і, за даними американської розвідки, стосувалась потенційного розвитку взаємин між США і КНДР. Відтоді Кім став набагато повільнішим — розуміючи, що за позбуття ядерного статусу можна вторгувати більше, а надто якщо розтягнути цей процес на багато кроків. Пхеньян почав вимагати зняття економічних санкцій, які міжнародна спільнота, й зокрема Вашингтон, наклали на режим після початку ядерних випробувань. На питанні санкцій та послідовності їх зняття процес і застопорився. Кілька візитів держсекретаря США Майка Помпео до Пхеньяну значних результатів не дали.

Трамп спробував розвʼязати суперечності на другій очній зустрічі з Кім Чен Ином. Диктатор погодився поговорити — саміт відбувся 27—28 лютого 2019 року в столиці Вʼєтнаму Ханої. Від атмосфери наближення миру та спокою на Корейському півострові, яка панувала під час зустрічі в Сінгапурі, в Ханої лишилось мало. А розмова Трампа з Кімом була схожа на зустріч, яка відбулась рівно шість років потому в Овальному кабінеті Білого дому — перепалку Трампа й Володимира Зеленського. Камер на зустрічі з керівником КНДР не було, однак розмова завершилась достроково, а спільні обід та пресконференцію скасували.

Делегація США й Північної Кореї під час зустрічі у Ханої

За інформацією Reuters, на другий день саміту Трамп передав Кіму записку, в якій грубо вимагав від КНДР відмовитись від усього ядерного арсеналу та пального. Так, як це у 2003-му зробила Лівія — в обмін на зняття санкцій. Знаючи про долю лівійського диктатора Муаммара Каддафі (у 2011-му повстанці за сприяння НАТО позбавили його влади, а 20 жовтня знайшли в пустелі, де зґвалтували та вбили), Кім, недовго думаючи, відмовився.

Публічно Трамп і Майк Помпео повідомили, що Пхеньян висунув вимогу, аби спершу з КНДР зняли всі накладені через розвиток ядерної програми економічні санкції, а тоді вже він згортатиме свої центри розробки зброї. У відповідь на це північнокорейська делегація скликала пресконференцію, де сказала, що насправді вони хотіли зняття 5 з 11 пунктів санкцій. І що вони можуть знищити науково-дослідний центр у місті Йонбьон, де в основному займались ядерними дослідженнями. Утім, як стало відомо пізніше, на уточнювальні питання американців, як саме це зроблять та чи зможе КНДР після цього виробляти збагачений плутоній та загалом ядерну зброю, перемовники з Пхеньяну відповісти не змогли.

Після завершення саміту акції на сеульській біржі обвалились. Але згодом ринок оговтався: стало зрозуміло, що США продовжать підтримувати Південну Корею щонайменше як козир на переговорах, які все більше грузли в неузгоджених деталях і скандалах. Спільні військові навчання США й Південної Кореї відновились, мови про вихід американського контингенту з півострова вже не було.

Після Ханою зустрічей між північнокорейцями й американцями поменшало. Щоправда, у Трампа й Кіма відбулася ще одна. Під час візиту на саміт «Великої двадцятки» в японській Осаці Трамп 30 червня 2019 року приїхав на лінію розмежування між КНДР та Південною Кореєю. Він зайшов на північнокорейську територію та потиснув Кім Чен Ину руку. Той зустрів його зі словами: «Ніколи не очікував зустріти вас тут». На той момент пропаганда КНДР уже повернулась до звичного зображення США як ворога, але особисто Дональда Трампа вона не зачіпала. Ба більше, часом північнокорейські медіа наголошували на приязних стосунках Трампа й Кіма. І сам Трамп кілька разів казав, що «отримав від Кім Чен Ина теплого, дружнього, чудового листа». От тільки рукостискання на лінії розмежування Північної та Південної Корей мало лише політичне значення: сторони повідомили, що переговори тривають. А от наскільки активно й успішно, не повідомлялось.

Трамп та Кім під час зустрічі на території демілітаризованої зони між двома Кореями

Трамп не раз згадував, що за свої потуги щодо встановлення миру в регіоні заслуговує на Нобелівську премію миру. Японія нібито навіть подала на неї його кандидатуру (публічно влада Японії цього не підтверджувала — подання на премію відбувається анонімно) — але Дональд так нічого й не отримав. Зрештою взаємини Заходу з Північною Кореєю повернулись до тих, що були у 2017-му.

Випробування безпосередньо атомних чи водневих бомб КНДР зараз не проводить. Але починаючи з 2021 року вона активно вдосконалює засоби доставки цієї зброї — балістичні ракети як тактичного рівня, спроможні досягти Південної Кореї чи Японії, так і міжконтинентальні. У лютому 2023-го КНДР здійснила успішний тестовий запуск ракети «Хвасон-18», здатної пролетіти 15 тисяч кілометрів. Головна потенційна ціль цих ракет — Сполучені Штати Америки.

Кім Чен Ин спостерігає за успішним запуском ракети «Хвасон-18»

Щоб не проґавити найважливіше, підписуйтесь на наш Telegram-канал.